УДК 378.015.3:[811:005.32] М.А. Гіренко
Вінниця, Україна

Формування лінгвопізнавальної мотивації студентів при вивченні іноземної мови

Загальновідомо, що основною метою діяльності вищих навчальних закладів є підготовка висококваліфікованих спеціалістів, всебічний розвиток особистості, виховання високих моральних якостей громадян. Саме в процесі навчання у ВНЗ навчальна діяльність студента трансформується у професійну діяльність спеціаліста. Подібна трансформація робить нагальним завдання створення таких умов педагогічного процесу, в яких студент є не просто реципієнтом, а згодом носієм, різноманітних предметних знань, а стає самостійним, діючим професіоналом – суб’єктом здійснення діяльності за фахом.
Важливе місце в системі кваліфікацій сучасного спеціаліста є його рівень володіння іноземними мовами, а також здатність підтримувати / удосконалювати власні іншомовні знання. На вітчизняних теренах це є особливо актуальним, оскільки нові політичні та соціально-економічні зміни в Україні в останні роки, її прагнення активно й плідно співпрацювати із західними країнами суттєво вплинули на розширення функції іноземної мови як предмета і привели до переосмислення мети, завдань і змісту навчання іноземним мовам [2, с. 3].
Відповідні зміни втілюються у змісті програм вивчення іноземної мови. Варто нагадати, що лінгводидактичний процес у вищій школі будується на основі «Навчальної програми дисципліни «Іноземна мова». Відповідно до даної програми володіння іноземною мовою є обов’язковим компонентом професійної підготовки сучасного спеціаліста. Курс вивчення має комунікативно орієнтований характер, метою є одержання достатнього рівня комунікативної компетенції, яку складають мовленнєві вміння, сформовані на основі мовних, комунікативно-пізнавальних, мовленнєвих навичок загальнопрофесійного характеру.
На жаль положення програми не завжди повною мірою реалізуються на практиці. Часто навчальні підручники та посібники підбираються довільно, і не оптимально. Використання ІКТ нерегулярне та безсистемне. Внаслідок цього рівень володіння іноземною мовою у випускників ВНЗ не задовольняє вимоги сьогодення. Однак чи не найактуальнішою проблемою навчання іноземних мов у сучасних ВНЗ є адекватне мотиваційне забезпечення лінгводидактичного процесу.
При цьому загальновизнаним є те, що значні можливості для успішного засвоєння знань і, відтак, відповідні педагогічні перспективи відкриваються при вивченні мотиваційної сфери студентів і використанні її мотиваційних резервів. Отож, важливим завданням вищої освіти є не тільки навчити студента використовувати іноземну мову у професійних контекстах, а й створити мотиваційну і практичну базу для подальшого покращення знань.
Аналіз літератури показує, що на сьогодні немає єдиної думки чи однозначного вирішення проблеми мотивації, а саме, що ж собою представляє мотивація загалом та мотивація навчальної діяльності зокрема.
Оскільки саме мотивація пов’язана з пошуком внутрішніх умов підвищення ефективності навчальної діяльності, в останні роки підвищилась увага дослідників психологів та педагогів до вивчення ознак і проявів даного феномену. Це робить проблему актуальною та потребує її детального вирішення.
Проблема мотивації навчальної діяльності знайшла досить детальне висвітлення в науковій літературі, проте, на жаль, не є до кінця розв’язаною, на що вказують роботи багатьох вітчизняних та закордонних вчених, як от: Букіної А.М., Вільнюаса В.К., Дубовицької Т.Д., Ільїна Є.П., Якобсона П.М., Аткінсона Дж., Ріверса В.М. та ін. [1, 2, 3, 4, 9, 11, 12].
У роботах дослідників розглядаються різні аспекти проблеми мотивації вивчення іноземної мови. Серед них: розвиток позитивних мотивів, виявлення основних видів мотивації, стійкість навчальної мотивації. Теоретичні та експериментальні дослідження проблеми мотивації показують, що при вивченні іноземної мови мотивації належить провідна роль; ефективність оволодіння іноземною мовою залежить від рівня розвитку мотивації до предмета [7].
На початку вивчення іноземної мови мотивація висока у майже всіх студентів, вони планують розмовляти іноземною мовою з майбутніми колегами, читати літературу, подорожувати без перекладача чи словника. Проте, вивчення іноземної мови – нелегка, кропітка праця і перші труднощі «накопичення» мовного матеріалу, заучування граматичних правил та лексичних одиниць часто призводить до розчарування та зниження активності й мотивації. Завдання викладача – зберегти і розвинути бажання студента вивчати мову, адже сформувати мотивацію неможливо, можна лиш вплинути на цей процес.
Таким чином, можна вплинути на мотиваційну сферу особистості, але аж ніяк не управляти цим процесом, як вважає В.Г. Рогова: «… мотивація – сторона суб’єктивного світу учня, вона визначається його власними спонуканнями та упередженнями, усвідомлюваними ним потребами. Звідси всі труднощі залучення мотивації з боку. Вчитель може лиш опосередковано впливати на неї, створюючи передумови і формуючи основи, на базі яких в учня виникає власна зацікавленість у роботі» [6, с. 6].
Є.П. Ільїн стверджує, що вплив педагога на мотиваційний процес учнів може мати вигляд прохання, вимоги, поради, навіювання, натяку, приймати характер інформування, інструктажу, стимулювання, заборони також залежить від індивідуальних психологічних особливостей і викладача, і студента, а також від характеру найближчої референтної групи, рівня розвитку студентського колективу та ін. Педагог може бути авторитетом, а може, навпаки, бути людиною нерішучою і конформною, а для студента принципове значення можуть мати його особистісні якості, що сприяють чи перешкоджають прийняттю зовнішнього впливу.
Структура навчальної мотивації багатозначна за складом і за формами. Існують різноманітні класифікації навчальних мотивів, в основу яких покладені різні критерії, що говорять про багатогранність даної проблеми. Студенти навчаються у ВНЗ, тому що хочуть здобути професію (професійна мотивація), отримати нові знання та задоволення від пізнання (пізнавальна мотивація), принести користь суспільству (широка соціальна мотивація), самоствердитись та зайняте певне положення у суспільстві (мотивація соціального та особистісного престижу).
Важливе значення в психолого-педагогічній науці має розподіл мотивації на внутрішню та зовнішню. Якщо мотив реалізує пізнавальну потребу, пов’язаний з засвоюваними знаннями і діяльністю, яка виконується (співпадає з кінцевою метою навчання), то він є «внутрішнім» . Якщо ж мотив реалізує непізнавальну (соціальну за класифікацією) потребу і безпосередньо не пов'язаний з отриманням знань (не збігається з метою навчання), то він називається «зовнішнім». Цієї точки зору дотримується П.М. Якобсон [9].
Однак варто зазначити, що деякі автори вважають розподіл мотивації на зовнішню та внутрішню доволі умовним. О.К. Тихомиров писав, що в міру вирішення завдання початкова мотивація «обростає» додатковими мотивами, і діяльність все одно стає полімотивованою. Та при цьому він додає, що традиційний поділ на внутрішню та зовнішню мотивацію не позбавлений сенсу [8, с. 29].
Іншу точку зору відстоює Є.П. Ільїн: «Мотивація – це внутрішня детермінація поведінки та діяльності, котра, звичайно, може бути обумовлена і зовнішніми подразниками, але вони впливають на людину фізично, тоді як мотивація – процес психічний, перетворюючи зовнішні впливи на внутрішні спонукання»[4, с. 63].
Звичайно, в силах викладача впливати на внутрішню мотивацію через організацію навчальної діяльності студентів. Однак для цього необхідно знати, які потреби відчувають учні при вивченні іноземної мови, а також які різновиди внутрішньої мотивації їм відповідають.
С.Т. Григорян та Г.В. Рогова виділяють такі основні різновиди внутрішньої мотивації: комунікативну, лінгвопізнавальну та інструментальну. Комунікативна мотивація при вивченні іноземної мови є основною, так як для вивчаючих мову потреба в спілкуванні природна. Інструментальна мотивація це та, що виникає при позитивному відношенні учня до певних видів навчальної діяльності. Внутрішня лінгвопізнавальна мотивація полягає в тому, що учні охоче і з інтересом працюють безпосередньо з мовним матеріалом.
Таким чином, лінгвісти, у розумінні В.Г.Костомарова, «можуть насолоджуватися парадигмами, любуватися варіантами закінчень та читати словник замість пригодницького роману» [5, с. 10], тобто виявляти інтерес до самої мовної матерії, до вивчення основних якостей мови. Формувати її можливо опосередковано, через комунікативну мотивацію, або ж безпосередньо, шляхом активізації пошукової діяльності учнів.
Перший шлях полягає в тому, щоб зацікавити учнів лексичним, граматичним матеріалом за допомогою скорочення часового проміжку між вивченням і застосуванням цього матеріалу в мові, тобто учні повинні бачити перспективу його застосування. Можливо, на цьому ж занятті, а можливо і на наступному, вивчені граматичні правила або нові лексичні одиниці повинні вже звучати в мові. При роботі з новою лексикою викладачеві доцільно створити мовну перспективу, повідомивши студентам, для чого і в яких ситуаціях їм може знадобитися даний словниковий матеріал. Таким чином, учні будуть відчувати необхідність в освоєнні мовного матеріалу для розширення і поглиблення своїх мовних можливостей.
Однак важливий не тільки комунікативний аспект навчання мови, важливо викликати у студентів зацікавленість у роботі з мовою як такою, з її граматичним, лексичним, фонетичним ладом, прищепити бажання вивчати й удосконалювати знання про будову мови. Адже мова – явище багатогранне, що дає невичерпні освітні можливості. Якщо викладачеві вдасться сконцентрувати увагу студента на самій мові, на її етимології, словотворенні, ідіоматиці, це відкриє учню необмежені можливості для самоосвіти, самовдосконалення, дасть можливість для розвитку і мовних навичок , і поглиблення знань про рідну мову. Для цього навчальна діяльність повинна прийняти характер пошукової, дослідницької, в якій в учнів розвинеться лінгвістична пильність, «мовне чуття» , «мовна здогадка», вміння бачити сенс там, де раніше він побачив би тільки мовний знак . Ці «осяяння» викликають задоволення в учнів і мотивують на подальші лінгвістичні дослідження.
Отже, можна зробити висновок, що на формування мотивів навчальної діяльності студента в цілому та іноземної мови зокрема впливає багатогранний комплекс причин, пов’язаний з об’єктивно-суб’єктивними факторами педагогічного та індивідуально особистісного зумовлювання процесу навчальної мотивації.
Оскільки внутрішня мотивація є найбільш особистісно значимою і педагогічно значущою, безпосередньо визначаючою успішність навчальної діяльності, основне завдання викладача іноземної мови полягає в забезпеченні умов освітнього переходу студентів від зовнішньої до внутрішньої мотивації при вивченні іноземної мови .

Література
1. Букина А.Н. Воспитание и мотивация учебной деятельности студентов / А.Н. Букина. – Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, 1994. –103 с.
2. Вилюнас В.К. Теория деятельности и проблема мотивации / В.К. Вилюнас, А.Н.Леонтьев – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 200 с.
3. Дубовицкая Т.Д. К проблеме диагностики учебной мотивации / Т.Д. Дубовицкая // Вопросы психологии. – 2005. – № 1. – С. 73-77.
4. Костомаров В.Г. Методическое руководство для преподавателей русского языка иностранцам / В.Г. Костомаров, О.Д. Митрофанова – М.: Просвещение, 1984. – 243 с.
5. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / Г.В.Рогова, Ф.М. Рабинович, Т.Е. Сахарова – М.: Просвещение, 1991. – 287 с.
6. Симонова Н.М. Экспериментальное исследование структуры мотивации при усвоении иностранного языка в вузе: автореф. дис. канд. психол. наук / Н.М. Симонова – М., 1982. – 26 с.
7. Тихомиров О.К. Психология мышления: учебное пособие / О.К. Тихомиров – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 272 с.
8. Якобсон П.М. Психические проблемы мотивации поведения человека / П.М. Якобсон – М.: Изд. Моск. унив-та, 1969. – 317 с.
9. Обучение иностранным языкам. Материалы для специалиста образовательного учреждения – М., 2003. – 192 с.
10. Atkinson J.W. Introduction in motivation / J.W. Atkinson – Princeton N.J.: Van Nostrand, 1994. – 235 р.
11. Rivers W.M. Teaching foreign language skills. 2nd ed. / W.M. Rivers – Chicago: The University of Chicago Press, 1981. – 312 р.


У статті розглядаються можливості впливу на мотиваційну сферу студента в процесі навчальної діяльності з вивчення іноземної мови. На основі психолого-педагогічних досліджень розділяються поняття зовнішньої та внутрішньої мотивації із способи організації навчальної діяльності в умовах лінгвопізнавальної мотивації при вивченні іноземної мови у ВНЗ.
Ключові слова: мотивація навчальної діяльності; формування навчальної мотивації; внутрішня мотивація; зовнішня мотивація; лінгвопізнавальна мотивація; полімотивована діяльність.
Ключевые слова: мотивация учебной деятельности; формирование учебной мотивации; внутренняя мотивация; внешняя мотивация; лингвопознавательная мотивация; полимотивированная деятельность.
Key words: motivation of studying; forming of studying motivation; intrinsic motivation; extrinsic motivation; linguoinformative motivation; polymotivating activity.