УДК 373.3.015.31:27-428 Д.О. Штодіна
м. Вінниця, Україна

ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

Постановка проблеми. В умовах розбудови незалежної української держави набуває актуальності побудова нового громадянського, правового, демократичного та гуманного суспільства, яке орієнтуватиметься на високі національні й загальнолюдські цінності. Саме тому, як зазначається в Національні програмі виховання «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх шкіл України», основною метою сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати в дітей необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з навчальних дисциплін, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.
Головним завданням сучасної освіти у ХХІ столітті є виховання гуманної особистості, яка б могла взаємодіяти з оточуючим середовищем на основі взаєморозуміння й співробітництва. Сучасна соціально-політична ситуація в Україні підвищує вимоги до виховання особистості, формування у неї системи ціннісних орієнтацій та духовно-моральних рис. Основними якостями такої особистості є доброта, щедрість, дружелюбність, відповідальність, щирість, почуття власної гідності. Відповідно до цього, зростає роль морального виховання у сучасній системі освіти.
У процесі виховання проблема формування моральних цінностей залишається однією з найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Водночас формування загальнолюдських моральних цінностей учнів початкових класів в умовах глибоких соціально-економічних змін в Україні наштовхується на значні труднощі. Оскільки сьогодні існує загроза обмеженості свідомості, зневага морально-духовних цінностей, то виникає необхідність говорити про особливості, які сприяли б моральному вихованню підростаючого покоління у процесі вивчення християнської етики.
Аналіз попередніх досліджень. Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однієї з актуальних, а в сучасних умовах вона здобуває особливе значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що моральному вихованню було приділено чимало уваги. Багато з цих досліджень були виконані давно, що свідчить про те, що ця проблема завжди вважалася важливою при вихованні кожного громадянина.
Тема морального виховання підростаючого покоління стала центральною в працях відомих вітчизняних педагогів Г. Ващенка, І. Огієнка, С. Русової, Г. Сковороди, К. Ушинського, В. Сухомлинського. Основна увага сучасних дослідників зосередилась на вивченні моральних цінностей як мети виховання ( А. Богуш, О. Вишневський, Н. Миропольська, О. Сухомлинська), духовних потреб ( Ж. Петрочко), вікових особливостях морально-духовного розвитку особистості ( В. Киричок, К. Чорна), формуванні духовного досвіду особистості у процесі виховання ( В. Бриль, В. Оржеховська), впливу сім’ї на моральне становлення дитини (К. Журба, Л. Повалій), розробці християнської етичної парадигми виховання ( Н. Бакланова, А. Васьків,
Ю. Дзерович, В. Жуковський, В. Хайруліна), використанні християнської етики як ефективного засобу виховання ( В. Зеньковський, І. Кущак, М. Мельничук).
На формування уявлень про духовно-мораль¬ну сферу особистості, сприяв великий вплив гуманістичні ідеї західних психологів А. Мас¬лоу,
Дж. Гілфорда, К. Роджерса, та ін. і вітчизняних психологів, серед них І. Бех, М. Боришевський, Б. Братусь, І. Зелінченко, З. Карпенко, О. Киричук,
О. Колісник, М. Савчин А. Рахімов, В. Слободчиков, В. Зінченко, Є. Ісаєв,
Р. Гурова та інші.
Про значний інтерес до даного питання свідчать наявність наукових статей. Зокрема, Сухомлинська О. у статті "Формування духовності особистості на основі християнсько-моральних цінностей" вважає, що християнські моральні цінності є основою гуманітарних ідеалів і саме вони починають відігравати вагому роль у сучасному вихованні дітей та молоді. Науковець у своїй праці висвітлює принципи формування духовності на основі християнських цінностей [4, с. 4]. Так, зокрема, В. Жуковський стверджує, що саме християнська етика має стати важливим стратегічним завданням української школи тому, що вона є високоефективною і перевіреною світовим та вітчизняним досвідом виховною системою, яка веде до прищеплення християнських моральних цінностей, а отже, до виховання духовної особистості. Хайруліна В. у статті "Основи християнської етики як засіб відродження духовності" [5, с. 37] визначає головні засади впровадження предмету "Християнська етика" до шкільного курсу, закликає бути уважнішими до своєї історії, голосу віри та християнської совісті.
Мета статті – визначити особливості морального виховання молодших школярів засобами християнської етики.
Виклад основного матеріалу. Період початкової освіти є найбільш сприят¬ливим для формування важливих інтелектуаль¬но-емоційних психологічних функцій особистості, індивідуального стиля діяльності і пов’язаний із інтенсивним розвитком у молодших школярів моральних загальнолюдських цінностей, формуванням переконань і світоглядних позицій.
Виховання дітей 6-10 років В. Сухомлинський називав «школою милосердя». Він вважав, що «не¬порушна основа духовного переконання заклада¬ється у дитинстві і ранньому отроцтві, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправед¬ливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає» [2, с. 170].
Школа виступає головним ланцюгом в системі виховання підростаючого покоління. Навчальний процес тісно пов’язаний з моральним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст освіти збіль-шився за обсягом і ускладнився за своєю внутріш¬нєю структурою, в духовному вихованні збільшу¬ється значимість навчального процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які школярі отримують під час вивчен¬ня навчальних дисциплін. Самі моральні явища мають не менше значення для загального розви¬тку школяра, ніж знання із конкретних навчальних предметів. Тому позашкільний час, факультативи, ігри, дискусії та ін., де дитина відчуває себе більш розкутою, незалежною від успішності і боязні отри¬мання поганої оцінки будуть сприяти розвитку школярів.
Важливим кроком у формуванні духовності дитини, підтриманим на державному рівні, стало введення у шкільні програми курсу «Основи хрис¬тиянської етики». Цей курс є дисципліною христи¬янсько-світоглядного, культурного та освітньо-ви¬ховного спрямування.
Метою даного курсу є формування в учнів хрис¬тиянських моральних чеснот, ознайомлення їх із базовими християнськими цінностями: цінностями істини, благочестя, добра, любові, краси, гіднос¬ті, обов’язку, совісті, честі, що забезпечує належні морально-етичні умови для самопізнання та само¬реалізації зростаючої особистості.
У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:
– ознайомлення учнів із основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;
– ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язку, совісті, честі;
– формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;
– створення належних морально-етичних умов для самопізнання та самореалізації.
Метою й завданням навчального предмета з християнської етики, –визначав М. Стельмахович, – є формування особи школяра на засадах християнської моралі, плекання духовності, доброти, людяності, милосердя, чесноті, працьовитості, виховання духовної особистості, яка усвідомлювала б свою відповідальність перед Україною та рідним народом [1, с. 20]. Як зазначають науковці (В. Жу¬ковський, Т. Саннікова та ін.) він не є ученням віри, оскільки не включає релігійні обряди, не ставить за мету залучення до певної конфесії, а матеріал, який викладається, є спільним для усіх конфесій.
На думку О. Сухомлинської, духовну, моральну особистість не можна виховати без учителя, наставника, вихователя, тобто без людини, яка є поводирем для дітей і молоді у світ духовності. Вона визнає аксіоматичним те, що християнську етику має читати педагог, який глибоко обізнаний з християнством, Біблією, Старим Завітом з його десятьма заповідями, вільно володіє цим матеріалом, переносячи ці вічні ідеї до ситуацій і поведінки сьогоднішніх школярів [3, с. 13].
Метою морально-виховної роботи з християнської етики є:
1) поглибити і розширити отримані знання; 2) формувати практичні навички і
світоглядні переконання; 3) виробити навички поведінки, які відповідають
нормам християнської моралі; 4) формувати практичні навички самоусвідомлення, 5) насичувати всі сфери виховної роботи релігійним настроєм; 6) необхідно поєднувати важливе значення принципів християнської моралі із життєвим досвідом учнів; 7) спиратися на індивідуальні та вікові особливості дітей; надати допомогу учням в тому, щоб в них з’явилась внутрішня потреба здійснювати моральний вибір у бік абсолютного добра; 9) заповнити дозвілля дітей різноманітними формами організації як навчального, так і розважально-ігрового плану; 10) залучити до цієї роботи батьків учнів, учителів школи та представників громадськості.
Різноманітні форми і методи морально-виховної роботи дають змогу із огляду на приміщення, і кількість слухачів, часу та при широкому виборі тем із програмного курсу запроваджувати принципи християнської моралі у навчально-виховний процес. Загальним принципом, який характеризує специфіку занять з християнської етики, є вільний вибір виду роботи за бажанням або способу здобуття нових знань. А завдання вчителя полягає у тому, щоб зацікавити, захопити, допомогти дитині зробити цей вибір, створити умови для вільного вибору.
Наступний принцип християнської виховної роботи - ініціативність, самодіяльність, опора на які дуже важлива. Якщо цей принцип реалізується, то будь-яка справа або захід сприймається учнями так, ніби вони виникли при їхній самостійній роботі, навіть якщо були підказані старшими.
Дуже важливо, щоб робота з християнської етики не будувалася як розвага, але присутність елементу гри має важливе значення, особливо для дітей молодшого і середнього шкільного віку. Перш за все, необхідно зрозуміти це самому вихователю та пояснити вихованцям, що ім’я Боже та Його мудрість не слід використовувати для розваги, намагатися не балансувати на межі розваги та гри при вивченні християнських принципів.
Такі способи перевірки знань та їх виявлення і удосконалення, як брейн-ринги, КВН, турніри, фестивалі, конкурси юних художників та читців, перетворять цей вид перевірки у цікаву та захоплюючу гру. Не лише її активні учасники, але й глядачі збагачуються новими знаннями. Наприклад, серед учнів четвертих класів можна провести конкурс на кращого знавця тексту Старого Заповіту, який вивчався на заняттях християнської етики.
Обираючи зміст і методи морально-виховної роботи з християнської етики, слід дотримуватися принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Моральне виховання, як і виховання взагалі, є формою зовнішнього впливу на формування особистості, звичайно, при бажанні вихованця самоудосконалюватися. Але сила виховної дії та її результат багато в чому залежить від взаємодії із впливом спадковості та середовища. Розвиток людини характеризується удосконаленням як вроджених фізичних особливостей, так і величезної кількості набутих нових рис і якостей. Звичайно, виховання не може вплинути на особливості таких рис, як колір шкіри, очей, волосся та тілесну конституцію. Але разом з тим виховання може фізичними вправами сприяти загартованості організму. А моральне християнське виховання входить у систему формування цілісної особистості.
У процесі такого виховання моральні норми мають перетворюватися у внутрішні регулятори поведінки людини. Усвідомлені та засвоєні людиною християнські принципи набувають нових функцій, стають основою самоудосконалення особистості. Зміст християнського морального виховання повинен відповідати психологічним особливостям дітей. Цим забезпечується, по-перше, доступність і поступове ускладнення конкретного змісту християнських принципів поведінки; по-друге, відповідність способів виховного впливу віку сприяє розвитку школярів. Необхідно також мати на увазі, що всі сторони й елементи процесу морально-християнського виховання виступають у нерозривному зв’язку.
У виховній роботі з християнської етики використовуються різноманітні форми організації. Єдину основу для її класифікації вибрати важко, адже можуть бути різні підходи. Класифікувати основні форми організації морально-виховної роботи з християнської етики можна, враховуючи кількість присутніх учнів. Наприклад, це можуть бути форми, які використовуються тільки в одному класі (виховна година, евристична бесіда, екскурсія до духовних святинь); в декількох класах (ранки, свята, вечори, дискусії на моральні теми); для всієї школи (загальношкільне свято Різдва, фестивалі читців християнської поезії, огляди-інсценізації християнських притч) та інші.
Отже, такі заходи з християнської етики як гурток, вечір, конкурс, виставка стінгазет і малюнків, екскурсія, диспут та концерт, наповнені християнсько-моральною темою та підпорядковані християнсько-етичним цілям, – можуть стати основними формами організації позакласної роботи з даного курсу.
Висновки. Моральне виховання молодших школя¬рів, підготовка їх до са¬мостійного життя є одним із пріоритетних завдань, які сьогодні ставить суспільство перед батьками і вихователями. Відповідна сфера формування особистості без¬сумнівно, є важливим чинником у формуванні осо¬бистості. Адже в основі морального виховання ле¬жить цілеспрямований розвиток прагнення людини до найвищих загальнолюдських і національних цін¬ностей. При цьому сенситивним для формування належних духовно-моральних якостей є молодший шкільний вік.
Чималий позитивний вплив на моральне виховання мають, зокрема, уроки християнської етики, які вчать дітей співчувати та співпереживати, роз¬вивають в учнів належну культуру мислення, спіл¬кування, формують такі риси характеру, як добро¬зичливість, працьовитість, любов до ближнього.
Курс християнської етики пропонує систему принципів і методів, що є однією зі складових у необхідності морального розвитку особистості. На сучасному етапі розвитку суспільства виховні методи повинні бути зорієнтовані на становлення й розвиток такої особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні проблеми, успішно досягати, індивідуальних і суспільних цілей, керуючись при цьому моральними нормами.

Список використаних джерел
1. Стельмахович М. Українська народна педагогіка: Навчально-методичний посібник. / М. Стельмахович. – К.: Віпол, 1997. – 231 с.
2. Сухомлинський В. О. Духовний світ школяра / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. / – К.: Радянська школа, 1979. – Т. 1. – С. 221–419.
3. Сухомлинська О. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2002. – № 4. – С.13-18.
4. Сухомлинська О. Формування духовності особистості на основі моральних цінностей / О. Сухомлинська // Директор школи. – 2003. – №1. – С. 4-6.
5. Хайруліна В. Основи християнської етики як засіб відродження духовності / В. Хайруліна // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – №1. –С. 36-40.


У статті розглянуто особливості морального виховання молодших школярів у процесі вивчення основ християнської етики та проаналізовано основні методи які необхідні для морального розвитку молодших школярів.
Ключові слова: моральне виховання, християнська етика, християнське виховання.
In the article the analysis of features of moral education of primary school children in learning of Christian ethics and the basic methods of analysis necessary for moral development of children of junior scool.
Keywords: moral education, Christian ethics, Christian education.