373.3.091.33-027.22:792.091 Я.А. Злотнік
м. Вінниця, Україна
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВНИХ СТОСУНКІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Школа є важливим соціальним інститутом, в якому формується особистість. У школі учень не лише одержує основи знань, а й взаємодіє з однокласниками і вчителями. І тому одним з основних чинників, що впливають на дитину, є учнівський колектив. Учнівський колектив є могутнім засобом формування особистості, але лише тоді, коли стосунки між його членами є позитивними та безконфліктними. Адже загальний стан відносин в колективі впливає на виховання, гармонійний розвиток особистості учнів, значною мірою зумовлює риси характеру окремих учнів та стосунки в колективі. Тому для того, щоб колектив позитивно впливав на особистість його варто починати формувати ще від самого початку перебування дитини в школі, а саме в молодшому шкільному віці. Як відомо, однією з визначальних рис колективу є спільна діяльність для досягнення суспільно значущої мети. На нашу думку, саме театралізована діяльність має найширші можливості для залучення дітей до спільної роботи та формування в них колективних стосунків.
Аналіз попередніх досліджень. Педагогічні основи організації учнівського колективу розглядали Ю. Азаров, Н. Анікієва, І. Іванов, В. Карковський, Р. Немов, Л. Новікова А. Макаренко, М. Пістрак, В. Сухомлинський, В. Сорока-Росинський, С. Шацький та ін.
Проблемі використання театралізованих форм і методів навчання та виховання школярів присвячені теоретико-методичні розробки В. Букатова, Є. Воропаєва, Є. Ганеліна, В. Давидова, М. Дергач, Л. Зімакової, О.Комаровської, І. Кругленко, Н. Миропольської, Г. Тарасенко, С. Соломахи, К. Чухман, В. Шахрай та ін.
Утім залишаються не розробленими питання формування колективних стосунків у молодших школярів засобами театралізованих форм виховання.
Мета статті – визначити психолого-педагогічні особливості формування колективних стосунків молодших школярів засобами театралізованих форм діяльності.
Виклад основного матеріалу. Молодший шкільний вік – особливо відповідальний період у вихованні. Він є віком становлення особистості дитини. У цей час у дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, які істотно впливають на розвиток особистості. Вони є умовою формування суспільних якостей особистості дитини, проявом і розвитком початкових колективних взаємин дітей.
Колектив (від лат. сollеctifious – збірний), як складне поняття, що немає однозначного визначення. Відтак, колективом вважаємо: 1. Сукупність людей, об’єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами; 2. Групу людей, пов’язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо [2, с. 553]. Енциклопедія психології розглядає колектив як специфічну форму організації людей у суспільстві і визначальний чинник розвитку особистості [7, с. 228]. Колектив — не застигла структура, він постійно розви¬вається, проходячи певні стадії.
Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у своєму розвитку проходить декілька стадій. На першій стадії (після організаційного оформлення колективу) важливо сформулювати вихованцям систему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Здійснюють також інтенсивний вплив на учнів, формують ядро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності. Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування. На другій стадії вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. Ця стадія починається створенням органів самоврядування. В колективі триває процес вивчення один одного, пошуки товаришів і друзів. Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги висувають до учнів категоричні вимоги, спираючись на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму відтепер слід розглядати як свідому протидію і вживати певних заходів впливу. Особливу увагу приділяють засвоєнню органами самоврядування своїх прав і обов'язків, методів роботи. Розширюється актив. Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте на¬явність органів самоврядування допомагає вчителеві справлятися з нею. На третій стадії вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу. На четвертій стадії кожен учень сприймає колектив¬ні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Створюють умови для нових, складніших вимог, які висуваються в процесі розвитку колективу, розширюються права та обов'язки активу, ускладнюються види діяльності колективу.
На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням.
Досягнення групової згуртованості зумовлюють такі чинники:
• рівень емоційної привабливості, взаємної симпатії в міжособистісних стосунках;
• ступінь привабливості класу для учнів, особливості групових цілей;
• спосіб взаємодії і провідний соціальний мотив, тобто мотиваційна сфера згуртованості осіб;
• особливості та характеристики, які засвідчують подібність індивідів між собою. Найголовнішим аспектом щодо цього є ціннісний (близькість поглядів, ціннісних орієнтацій членів учнівського колективу);
• спосіб прийняття рішення, стиль керівництва. Колегіальний стиль керівництва, який відкриває простір для участі індивідів у розв'язанні проблем, виробленні групового рішення, є найефективнішим.
Важливою у роботі над згуртуванням колективу є система – низка послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до глибокого почуття обов'язку.
На кожній стадії розвитку колективу дуже важливо враховувати особливості учнів, їх потреби. Саме театралізовані форми роботи є тим універсальним методом, який задовольнить всі умови згуртування.
Театралізовані форми роботи – найскладніші й найцікавіші форми, які розкривають зміст за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей школярів. Під час їх підготовки відбувається креативна діяльність учнів і вчителя та налагодження стосунків між членами колективу. До театралізованих форм відносять: літературно - музична композицію, концерт, публіцистичну виставу, змагання команд КВК, театралізовану виставу тощо[4, с. 36].
Так, літературно-музична композиція – це композиційно побудоване подання літературного матеріалу у музичному оформленні. На наш погляд, цей жанр дещо застарілий, але, іншого боку, він традиційний для позакласної роботи навчального закладу. Тому, використовуючи його, слід прагнути динаміки, дієвості, яскравої візуалізації, а також сучасного музичного наповнення. Це додаткова можливість подавати інформацію не в лекційній, розповідній манері, а з допомогою виразних сценічних прийомів.
Концерт – це поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі. Цей жанр буде доречним тільки у тому випадкові, коли концерт присвячений якійсь важливій події. За таких умов конферанс (текст ведучих, що поєднує номери концерту) може містити інформацію про подію, про людей що мають до неї відношення.
Публіцистична вистава (раніше дана форма роботи мала назву агітбригада) – цей особливий жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів. Віршовані тексти, відомі пісні які набули нового змісту, використання прийому «апорт» (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюру - ось ознаки цього жанру. У ньому документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм. Публіцистична вистава – це монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний ґатунок.
Змагання команд КВК – чи не найпопулярніший серед школярів жанр театралізованої діяльності. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Однією з тем КВК може бути профілактика негативних явищ у шкільному середовищі. Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислися.
Театралізована вистава як жанр потребує повного сюжету, де дійові особи є носіями певних характерів, вчинків, де відбувається напружена боротьба між позитивом і негативом. Цей жанр дуже цікавий школярам, адже дає можливість доторкнутися до таємниць театру. У профілактичній роботі цей жанр дає змогу донести не стільки важливу інформацію, скільки нюанси теми, вплинути на емоційну сферу, справити глибоке враження. Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини. Важливо, щоб така вистава захоплювала глядача, а це можливо, коли актори на сцені самі розуміються на змісті того, що роблять, і переконані в необхідності про це говорити.
Театралізовані форми роботи найбільш повно враховують вікові та творчі особливості, інтереси, нахили, здібності кожної дитини. У них поєднуються елементи традиційних занять – сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення, але у незвичайних формах.
Саме такі форми роботи містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що ґрунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей дітей, можуть стати дійсно інноваційними.
До найбільш поширених форм театралізованих занять в початковій школі відносимо рольову гру і театральну виставу [1, с.74]. Зокрема, рольова гра належить до важливих засобів корекційно-розвивальної роботи з молодшими школярами. Саме вона сприяє фізичному розвитку дитини, розвитку пізнавальних процесів і функцій (сприйняттю, мисленню, мовленню, уваги та ін.), формуванню уявлень про навколишній світ і вимагає від дітей прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати дітям. Дослідники виділяють рольову гру як головний вид другорядний вид діяльності в молодшому шкільному віці , який визначає всебічний розвиток особистості дитини і створює «зону найближчого розвитку» [6, с. 28].
Театральна (театралізована) вистава набуває особливого значення на сучасному етапі розвитку системи освіти з притаманним йому пошуком і розробкою нових технологій навчання і виховання дітей. Як пріоритетний використовується діяльнісний підхід до виховання особистості дитини. Одним з видів такої діяльності, яка широко використовується в процесі виховання та всебічного розвитку дітей, є театралізована діяльність. Л.Виготський визначає драматизацію, або театральну виставу, як найпоширеніший вид дитячої творчості, так як драматична форма відображення вражень у дітей має стихійний характер і проявляється незалежно від бажань дорослих [3, с. 43]. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність школярів безпосередньо на занятті і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до заняття. Вони спираються на образне мислення, фантазію, уяву дітей. Діти, які виконують ролі, заздалегідь готують собі костюми, ближче знайомляться з героєм, якого будуть представляти, його характером, поведінкою, зовнішністю. Вони вивчають потрібні слова, вчаться, як себе поводити у відповідній ситуації. До вистави готують необхідні декорації. Безпосередньо перед виставою діти-глядачі отримують завдання та запитання, на які вони знайдуть відповіді, переглянувши виставу. Тоді розігрується театралізована вистава.
Дитина включаючись в театралізовану діяльність, відповідно своїм здібностям і можливостям, може перебувати у таких образах:
дитина – «режиссер»;
дитина – «актор»;
дитина – «глядач»;
дитина – «оформлювач» ( «декоратор») вистави.
Висновки. Шкільний клас – найважливіша група приналежності молодшого школяра. Переходячи із дошкілля в початкову школу, дитина вступає у нові для себе відносини з однолітками. Ці відносини ґрунтуються на відчуттях симпатії і антипатії. Крім того, особистісні відносини можуть і повинні ґрунтуватися на спільності навчальних інтересів, думок, поглядів. Статус учня в системі особистісних відносин є для дитини дуже значущим і суттєво впливає на її поведінку і розвиток самосвідомості. Відсутність близьких товаришів негативно позначається на емоційному стані учня, породжує глибокі переживання, наприклад відчуття самотності, зневіри в свої сили тощо. Несприятливе становище у класному колективі – одна з головних причин передчасного невдоволення дітей школою. А театралізовані форми діяльності, маючи великий і різнобічний вплив на особистість дитини, дають можливість використовувати їх як впливовий, але ненав’язливий педагогічний засіб для налагодження стосунків, бо самі діти зазнають при цьому радість, задоволення. Виховні можливості цих посилюються тим, що їх тематика практично необмежена. Вона може задовольнити різнобічні інтереси дітей, спонукаючи до колективної творчої діяльності.

Список використаної літератури:
1. Безымянная О. Школьный театр : [Сб. пьес] / О. Безымянная – М. : Айрис – Пресс : Рольф , 2001. – 272 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол.ред. В. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.
3. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка / Л.С. Выготский // Вопросы психологии. – 1996. – № 6. – С. 45-66.
4. Комаровська О.Л. Театр і школа : виховують однодумці : книга для батьків та вчителя / О.Л. Комаровська; АПН України; Інститут проблем виховання. – К.: Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. – 92 с.
5. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса / А. С. Макаренко. Пед. соч. в 8-и томах. – Т. 5. – М.: Педагогика, 1983. – 588 с.
6. Соломаха С.О. Підготовка майбутніх вчителів початкових класів до керівництва театральною діяльністю молодших школярів : Автореф. дис. … канд. пед. наук / С.О. Соломаха. – К. – 1995.- 24 с.
7. Психологическая энциклопедия / под ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. – 2-е изд. – СпБ., 2006. – 1096 с.
У статті висвітлено психолого-педагогічні особливості формування колективних стосунків засобами театралізованих форм діяльності. Проаналізовано основні стадії розвитку учнівського колективу. Визначено основні форми театралізованої діяльності, які можна використовувати в роботі з молодшими школярами.
Ключові слова: учнівський колектив, молодший школяр, театралізовані форми діяльності.
In the article the psycho-pedagogical features of formation of group relations by means of theatrical forms. The basic stages of development of pupils' team. The main forms of theatrical activity that you can use to work with younger students.
Keywords: student group, the younger schoolboy, forms of theatrical activity.

В статье освещены психолого-педагогические особенности формирования коллективных отношений средствами театрализованных форм деятельности. Проанализированы основные стадии развития ученического коллектива. Определены основные формы театрализованной деятельности, которые можно использовать в работе с младшими школьниками.
Ключевые слова: ученический коллектив, младший школьник, театрализованные формы деятельности.