УДК 378.811 О. Е. Можаровська
Вінниця, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ У КОЛЕДЖАХ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ
Стаття присвячена питанню формування готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування майбутніх фахівців у коледжах технічного профілю. Розглянуті деякі аспекти даного поняття, що впливають на успішність процесу формування готовності до спілкування іноземною мовою.
Ключові слова: готовність, професійно орієнтоване іншомовне спілкування, коледжі технічного профілю.
Статья посвящена вопросу формирования готовности к профессионально ориентированному иноязычному общению будущих специалистов в колледжах технического профиля. Рассмотрены некоторые аспекты данного понятия, влияющие на успешность процесса формирования готовности к общению на иностранном языке.
Ключевые слова: готовность, профессионально ориентированное иноязычное общение, колледжи технического профиля.
The article is devoted to the problem of formation of readiness to professional oriented foreign language communication of future specialists in colleges of technical profile. Some aspects of this concept influencing success of formation process of readiness to foreign language communication were examined.
Key words: readiness, professionally oriented foreign language communication, colleges of technical profile.
Сучасне інформаційне суспільство, інтегроване у всесвітню культуру, визначає принципово нові вимоги до системи професійної освіти, і зокрема, до технічної освіти. Професійне спілкування стає компонентом підготовки майбутнього фахівця і актуальним як у середині трудового колективу, так і у відносинах із зовнішніми партнерами. Професійний рівень володіння іноземною мовою стає макроекономічним і важливим соціальним фактором, оскільки сьогодні зростає потреба суспільства у фахівцях, для яких володіння іноземною мовою є необхідною умовою досягнення успішних результатів під час контактів із закордонними партнерами. Особливу роль у процесі досягнення поставленого завдання відіграє розвиток компетенцій вільного володіння іноземною мовою як засобом повсякденного та професійного спілкування у межах професійної діяльності. Таким чином, важливим завданням навчальних закладів технічного профілю є використання таких форм і методів навчання, які сприяють формуванню готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування майбутніх фахівців. Незважаючи на високу ступінь актуальності проблеми, що пов’язана з формуванням готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування майбутніх фахівців технічного профілю, у спеціальній літературі вона висвітлена недостатньо.
Проблему формування готовності до іншомовного спілкування піднімають у своїх працях О. І. Баглай, Є. М. Злоцька, Н. В. Логутіна.
Мета статті – розкрити особливості формування готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування майбутніх фахівців у коледжах технічного профілю.
Сучасна психолого-педагогічна наука ретельно розглядає феномен психологічної готовності людини до діяльності. Існують різні визначення поняття «готовність до діяльності». Її розуміють як особливий психічний стан, як особистісне утворення, як спрямованість свідомості на виконання дії, як сукупність різноманітних якостей особистості. Готовність забезпечує високі результати роботи і включає в себе професійно-моральні погляди та переконання, професійну спрямованість психічних процесів, професійні знання, вміння, навички, здатність до подолання труднощів, самооцінку результатів цієї праці, потреби у професійному самовдосконаленні. Основою готовності майбутнього фахівця можна вважати ступінь виражених у нього професійних якостей і властивостей, а також підвищення його готовності у процесі професійної взаємодії підтверджувати і підвищувати свою кваліфікацію, досягаючи певних результатів.
Знання можуть засвоюватися залежно від активності студентів на різних рівнях. Так, В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов виділяють п’ять рівнів засвоєння знань: 1) рівень впізнавання – відтворення нової інформації під час повторного її сприймання; 2) репродуктивний – виявляється у точному чи близькому до точного відтворенні засвоєної інформації; 3) рівень розуміння – здатність пояснити сутність понять, правил, принципів діяльності; 4) реконструктивний – застосування знань, умінь, навичок у подібній ситуації; 5) творчий – здатність застосовувати засвоєні знання в новій незнайомій ситуації [2, с. 116].
Оволодіння основами професії розпочинається із засвоєння певної суми загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв’язання професійних завдань, куди можна включити опанування мови професійного спілкування. Мова професійного спілкування (професійна мова) – функціональний різновид мови, який використовують представники певної професії, роду занять. Отже, фахова мова – це сукупність мовних засобів, які забезпечують взаєморозуміння між людьми, що працюють в одній професійній сфері. Володіти мовою професійного спілкування означає: дотримуватися граматичних і лексичних норм професійного спілкування; знати спеціальну термінологію; використовувати усі ці знання на практиці. Зазначимо, що професійна мова – це, перш за все, термінологія, притаманна тій чи іншій галузі науки, техніки.
На нашу думку, справжній фахівець повинен мати сформовану мовну, мовленнєву і комунікативну компетентність. Мовна професійна компетентність – сума систематизованих знань правил мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом. Мовленнєва професійна компетентність – система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передачі інформації. Отже, для формування готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування фахівців технічного профілю стає необхідним створення сприятливого мовного середовища щодо вивчення іноземної мови професійного спілкування.
Мовним середовищем можна вважати певний інформаційний простір, який оточує людину в повсякденному житті. Це також узагальнене визначення функціонування мови в якому-небудь територіальному або професійному середовищі. Сприятливе лінгвістичне середовище – це спеціальне іншомовне середовище, яке цілеспрямовано допомагає формувати мовні знання і мовленнєві уміння та навички. Функція викладача – впливати на формування продуктивного лінгвістичного середовища в аудиторії. Він має усвідомлювати, що його поведінка є важливою складовою навчального середовища – середовища, в якому відбувається оволодіння мовою.
Досліджуючи проблему формування готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування майбутніх фахівців у коледжах технічного профілю, не можна не зупинитися на психологічних компонентах вивчення іноземної мови. На думку Є. М. Злоцької, викладачам іноземної мови більше, ніж викладачам інших дисциплін, необхідно впливати на емоційну сферу студентів та створювати ситуації для сприятливого настрою співрозмовників [1]. Необхідно враховувати психологічні особливості навчання як самої іноземної мови, так і мислення, що здійснюється засобами цієї мови, адже це не є рідна мова. З метою підняття рівня комунікативних умінь можливе застосування індивідуальних форм роботи, які враховують індивідуальні особливості студентів. Побудова навчальних завдань, вправ, ситуацій, що забезпечують можливість студентам технічної сфери особистого самовираження, є основою для появи особистісної значущості здійснюваних мовленнєвих дій, а через неї й для виникнення мотивації у студентів технічних навчальних закладів вивчати професійну іноземну мову. Індивідуальні форми завдань різних рівнів складності мають більше можливостей порівняно зі звичайними завданнями фронтального характеру. Цілісний підхід до організації навчального процесу створює можливість для викладачів реалізувати комунікативний потенціал дисципліни «Іноземна мова за професійним спрямуванням».
Відмінною особливістю професійно орієнтованого іншомовного спілкування є те, що суб’єкти спілкування є представниками різних культур і соціумів і іншомовне спілкування розглядається як комунікативна взаємодія суб’єктів, обмін різними культурами. Крім того, необхідно враховувати, що професійно орієнтоване іншомовне спілкування має прагматичні (професійні цілі), тобто отримання та обмін необхідною інформацією, вплив на партнера, зміна або підтвердження власної думки або думки партнера з метою організації успішної професійної взаємодії. Оскільки воно є компонентом професійної діяльності і відрізняється від навчально-пізнавальної діяльності, тому для досягнення адекватного рівня сформованості готовності до професійного іншомовного спілкування необхідно організувати процес навчання таким чином, щоб забезпечити трансформацію одного типу діяльності (пізнавального) в інший (професійний) з урахуванням відповідної зміни потреб і мотивів, цілей, дій, засобів і результатів [1]. Студентам необхідно надати таке навчально-мовне середовище і такі умови соціальної взаємодії та спілкування, щоб із самого початку навчання вони могли зайняти активну позицію у співпраці з викладачем та іншими студентами, розкритися як суб’єкт професійної діяльності і спілкування. Навчання у цьому випадку не є самоціллю, воно забезпечує формування необхідних предметно-професійних і соціальних якостей особистості фахівця.
Необхідно відзначити, що, оскільки навчання професійного спілкування відбувається в умовах навчального закладу, тобто не в умовах професійної діяльності, а в наближених до неї, ми вважаємо за доцільне говорити про професійно орієнтоване спілкування в рамках професійно орієнтованого навчання іноземній мові.
Нами були виділені три рівні сформованості готовності до ПОІС у майбутніх фахівців технічного профілю: низький, середній, високий.
Для низького рівня характерний розвиток елементарних умінь основних видів іншомовної мовленнєвої діяльності: говоріння, читання, аудіювання, письма.
Середній рівень характеризується тим, що студент здатен здійснювати усно мовленнєве спілкування з носіями мови, що вивчається. В найбільш поширених стандартних ситуаціях використовувати техніко-комунікативні кліше, в обмеженому обсязі користуватися письмом, читати і розуміти нескладні автентичні тексти.
На високому рівні студент повинен розуміти та критично інтерпретувати письмову та усну інформацію, спонтанно та вільно висловлювати свої думки, мати багатий словниковий запас, а також володіти знаннями професійного контексту.
Зумовлене соціальним замовленням суспільства професійно орієнтоване іншомовне спілкування є однією з найбільш значущих складових змісту навчання фахівців. Курс іноземної мови у коледжах технічного профілю носить комунікативний характер, тому його завдання визначаються комунікативними та пізнавальними потребами фахівців технічного профілю. Виявлення й уточнення останніх стає можливим у результаті досліджень, предметом яких стають лінгвістичні та культурологічні особливості комунікативної поведінки іншомовних ділових партнерів, моделювання комунікативного співробітництва в професійно значущих ситуаціях, що обумовлює формування у студентів комунікативної компетентності.
За Є. М. Злоцькою, мова і мовна система – це спосіб мислення і обробки інформації, засіб пізнання, спілкування, формування і вираження думки. Іншомовне спілкування можна визначити як соціально обумовлений процес обміну думками між людьми [1]. Ми вважаємо одним із показників професіоналізму і однією з умов успішного здійснення іншомовного спілкування майбутніх фахівців у коледжах технічного профілю готовність до професійно орієнтованого іншомовного спілкування. А отже, стає необхідним виділення декількох аспектів проблеми готовності, які представляють інтерес для проведення нашого дослідження: 1) готовність як система інтегрованих властивостей, якостей і досвіду особистості, загальних і спеціальних знань; 2) готовність як сполучна ланка між процесом підготовки фахівців у технічних коледжах і професійною діяльністю; 3) готовність як особистісна форма інтерпретації змісту освіти; 4) готовність як показник результативності процесу підготовки майбутніх фахівців у коледжах технічного профілю; 5) готовність як компонент професійної іншомовної комунікативної компетентності – здатності фахівця до ефективного здійснення іншомовного спілкування в ситуаціях професійного характеру у міжкультурному просторі [1].
Таким чином, ми розглядаємо готовність до професійно орієнтованого іншомовного спілкування як багатоаспектне інтегроване утворення особистості, що має складну, багаторівневу структуру, ступінь сформованості компонентів якої визначає успішність і продуктивність професійно орієнтованого іншомовного спілкування майбутніх фахівців. Ми переконані, що готовність до професійно орієнтованого іншомовного спілкування є не тільки професійною необхідністю для успішного ведення ділових контактів із закордонними партнерами, але і впливає на задоволеність фахівця процесом і результатом своєї професійної діяльності, впливає на культуру інформаційно-комунікаційної взаємодії.

Література
1. Злоцкая Е. М. Готовность к профессионально-ориентированному иноязычному общению будущих инженеров / Е. М. Злоцкая // Казанская наука. № 4, 2012. – Казань: Изд-во Казанский Издательский Дом, 2012. – 425.
2. Педагогіка: Навч. посіб. // В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – 2-е вид., випр. і доп. – Вінниця: «Книга-Вега», 2003. – 416 с.