УДК 37.015.31: [172.15:78].
Дроздова Катерина Євгеніївна,

ВІТЧИЗНЯНЕ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Анотація. Статтю присвячено питанням формування національної самосвідомості особистості засобами музичного мистецтва. Досліджується роль української народної пісні, інструментальних творів в музично-педагогічній освіті як важливих чинників виховання патріотичних почуттів підростаючого покоління, поваги до історичного минулого рідної країни та збагачення їхнього духовного потенціалу.
Ключові слова: національна самосвідомість, українська народна пісня, музично-педагогічна освіта, національне музичне мистецтво.
Постановка проблеми та її актуальність. В умовах сьогодення перед освітянами нашої держави постає вкрай важливе завдання виховання людини культури, патріотів своєї Батьківщини, небайдужих до долі свого народу, спроможних збагачувати духовний потенціал країни, тобто особистостей з високим рівнем національної самосвідомості.
Такий інтерес до виховання національної самосвідомості підростаючого покоління не є випадковим, адже в часи економічної нестабільності, знецінення моралі і сумління, широкого потоку інформації (у тому числі й небажаної), комерційного спрямування мислення і пріоритетів виникає небезпека культурного виснаження нації, бездуховності і втрати ідеалу культурної людини.
Важливу роль у розвитку національної самосвідомості відіграє вивчення культурних надбань попередніх поколінь, традицій, звичаїв, ідеалів українського народу. Саме музичне мистецтво, зокрема українська народна пісня, інструментальні та вокально-хорові твори мають чималий потенціал для духовного розвитку народу, формують його національний склад мислення, характер та світогляд.
Аналіз наукових досліджень та літератури. Проблема формування національної самосвідомості знаходиться в полі зору вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як Л. Альшевської, Г. Гуменюк, Г. Кловак, Н. Копиленко, О.Красовської, Ф. Харісова та ін.
Такі дослідники, як Б. Бутенко, А.Васецький, В. Максименко, С.Мельничук, Р. Осипець, Л. Соколова, А. Фасоля, Д. Федоренко, Н.Фролова наголошували на вихованні національної самосвідомості особистості засобами рідної мови, вивчення історії України, фольклору, народних традицій, звичаїв, обрядів, мистецтва тощо.
Питання про роль української народної пісні в духовному житті народу знайшли відображення в наукових працях Г. Ващенка, Ф. Колеси, О. Дея, І. Зязюна, Г. Нудьги, С. Мишанича, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, Л. Стрюк, Д.Павлій, Д. Федоренка та ін..
Метою статті є обґрунтування шляхів формування національної самосвідомості особистості засобами музичного мистецтва.
Виклад основного матеріалу. Поняття самосвідомість визначається науковцями як усвідомлення себе та становить основу свідомого ставлення до оточуючого світу і людини.
На думку вітчизняних дослідників, «Українська національна самосвідомість – це відчуття і усвідомлення гордості за приналежність до своєї нації. Вона успішно формується в тих учнів, які в сім'ї, і в школі користуються рідною мовою, охоче вивчають історичне минуле України. У процесі формування національної самосвідомості одночасно виховується і справжня любов до інших народів, повага до їхніх культур» [5, с. 86].
Виховання національної самосвідомості особистості відбувається протягом трьох етапів: етнічного самоусвідомлення; національно-патріотичного самоусвідомлення та державно-патріотичного самоусвідомлення.
Відомо, що у формуванні духовної культури людини велику роль відіграє мистецтво. Саме воно допомагає людям оцінити духовні особливості свого народу, його історичне минуле, красу природи рідної землі, світ народної мудрості. Так, українські пісні, думи, билини повідомляють про весь культурно-історичний, мистецький шлях українського народу та впливають на емоції та почуття слухачів. В українських народних піснях простежується вся доля України: періоди піднесень та падінь, епохи творчої праці, національно-визвольної боротьби і соціальних перетворень. Виховання народною піснею є серцевиною виховання національної самосвідомості.
Виховний і розвивальний потенціал народної пісні високо цінував Г.Ващенко, вбачаючи у ній неперевершений засіб формування національного характеру та національно-культурної ідентичності юних громадян. Він вважав, що національне виховання молоді має спиратися на культурно-історичні надбання, створенні українським народом, передусім національну літературу та мистецтво.
Талановитий вітчизняний педагог В. Сухомлинський у своїй педагогічній роботі майстерно використовував народну пісню. Про невичерпні можливості пісні щодо виховання історичної пам'яті, патріотичних почуттів педагог наголошував: «Для дітей стало потребою збиратися разом, щоб поспівати. Пісня входила в їхнє духовне життя, надавала яскравого емоційного забарвлення думкам, пробуджувала почуття любові до Батьківщини, до краси навколишнього світу». Вчитель наголошував, що велике враження на дітей справила українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть». Вона пробуджувала яскраві уявлення про далеке минуле нашого народу, про його героїчну боротьбу проти загарбників. Мелодія пісні ніби переносила дітей у суворі обставини боротьби за незалежність батьківщини, вони бачили світ таким, яким його бачили наші далекі предки кілька століть тому[8, с. 50].
Відомо, що без народної пісні, яка осяває дитячу свідомість, випробовує й розвиває голосові здібності, емоційну рухливість людини, закладає драматичні основи душі, а найголовніше – дає почуття належності до рідного народу, його духовних скарбів, без пісні немає не те що митця, а просто людини [6, с.484].
Отже, народна пісня з’єднує минулі покоління з наступними, збагачуючи підростаюче покоління перлинами народної мудрості, патріотичними почуттями, надихаючи на культурно-мистецьку працю.
Разом з тим, природна музикальність українського народу знайшла своє втілення не тільки в пісні, але й в інструментальній музиці, яка збагатила не лише національну, а й світову музичну культуру.
Велику кількість творів вітчизняних композиторів склали обробки українських народних пісень, попурі на народні теми, різні симфонічні, камерно-інструментальні та фортепіанні твори, які використовуються в музично-педагогічній практиці з метою формування національної самосвідомості школярів. В багатьох інструментальних творах оспівується історичне минуле нашої країни, високі людські почуття, мрії про світле майбутнє. Зразками можуть слугувати твори таких авторів: С. Людкевича «Гагілка» та симфонічна поема «Каменярі»; Л. Ревуцького «Ода пісні», кантата-поема «Хустина, «Козацькі пісні»; Н. Нижанківського «Ой зацвіла черемшина», «Ой у полі», «Про Нечая». Саме такі твори надихають слухачів на високі людські почуття поваги до людських цінностей, героїчного минулого нашого народу та сприятимуть вихованню національної культури, усвідомленню своєї приналежності до рідної держави.
Висновки. Таким чином, формування національної самосвідомості є однією з найактуальніших проблем в сучасній системі національного виховання особистості. Її вирішення спрямовує увагу педагогів та науковців на пошук засобів в галузі мистецької освіти, зокрема вивчення культурної спадщини нашого народу – народного пісенного фольклору, інструментальних творів вітчизняних композиторів.

Література.
1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992. – С. 25-26.
2. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – С. 162.
3. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. – Львів: Львівський обласний науково-методичний інститут освіти; Львівське обласне педагогічне товариство ім.. Г. Ващенка. – 1996. – 238 с.
4. Гоголь М. В. Про малоросійські пісні // Український фольклор: критичні матеріали. – К., Вища школа, 1978. – С. 231-323.
5. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З. О. Основи національного виховання // Концептуальні положення. – 1993. – С. 86.
6. Мохорчук Н. Якби не рідна пісня… // Музика. – 1990. – №4. – С. 28-29.
7. Нудьга Г. А. Українська пісня в світі. К.: Музична Україна, 1989. – С. 484-485
8. Сухомлинський В. О. Сердце віддаю дітям // Вибрані твори в 5-ти т. – К.: Рад.школа, 1977. – Т. 3. – С. 189.
9. Фількевич Г. Зачарований піснею // Музика. – 1994. – № 4. – С. 10-12.
10. Франко І. Зібрання творів. В 50-ти т. – Т. 42: Фольклористичні праці. Студії над українськими піснями. – К.: Наукова думка, 1984. – С.62.