УДК 37.017.4:17.022.1 Р. Л. Сойчук
м. Київ, Україна
ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
Постановка проблеми. У сучасних умовах відстоювання української державності, творення української нації та євроінтеграції нагально постає питання збереження української національної ідентичності, що актуалізує проблему формування національних цінностей, які зумовлюють потребу національного самоствердження особистості як запоруки сталого подальшого розвитку Української національної держави. Національна освіта транслює цінності, ідеали, традиції, які існують у національній спільноті та визначає подальший вектор розвитку суспільства та ствердження української нації, що розкриває нові обрії для подальших наукових пошуків з окресленої проблеми.
Аналіз останніх досліджень з проблеми. Проведений нами аналіз науково-педагогічної та методичної літератури засвідчив, що зазначеній проблемі присвячено низку досліджень, зокрема: сутність, класифікацію та систематизацію цінностей досліджували М. Бердяєв, І. Бех, Р. Інглхарт, М. Кунявський, В. Моін, І. Попова, Я. Щепаньський, Ю. Щербакова та ін.; до питання національних цінностей зверталися науковці М. Боришевський, О. Вишневський, І. Лебідь, Ю. Руденко, К. Чорна та ін.
Актуальність порушеної проблеми зумовила вибір теми статті, мета якої полягає в розкритті теоретичних аспектів формування національних цінностей як основи національного самоствердження особистості.
Виклад основного матеріалу. У філософському трактуванні загальнолюдськими цінностями є все прогресивне, що виробило людство і що відповідає його інтересам загалом. Це не якісь наднаціональні цінності, навпаки, вони уособлюють у собі всі цінності, де б вони не створювались, усі досягнення світової цивілізації в ході історичного розвитку всіх народів. Вони передбачають збереження можливостей повноцінного існування кожної окремої особистості [11, с. 85]. Видатний філософ М. Бердяєв досить влучно зазначив про загальнолюдську цінність: «Людина входить у людство через національну індивідуальність як національна людина, а не абстрактна, як росіянин, француз, німець або англієць. Національна людина – більша, а не менша, ніж просто людина, в ній є родові риси людини взагалі й ще є риси індивідуально-національні... Мрія про людину й людство, абстрагованих від усього національного, є прагнення до погашення цілого світу цінностей і багатств» [2, с. 85]. Національні цінності є тією збереженою часткою загальнолюдських цінностей, вони наповнюють і буття людини і надають йому безкінечного виміру.
Національні цінності належать народові, національній спільноті та є основою їх існування й розвитку, виконують різні функції (інтегральну, регулювальну, соціалізуючу, комунікативну) і виступають у формі ціннісних настанов, орієнтацій, національно-політичних ідеалів, ідей, що становить ядро національної самосвідомості. Формування національних цінностей відбувається під час складного історичного процесу націотворення, що супроводжується розвитком національної духовної та матеріальної культури під прямим і опосередкованим впливом існуючих економічних, політичних відносин і національних традицій.
Сучасні трансформації, загрози втрати української державності, творення модерної української нації та водночас євроінтеграційні процеси, які загострюють потребу збереження національної ідентичності українського народу з огляду на умови поліетнічного суспільства, актуалізують проблему виховання цінностей консолідації української нації.
Таким чином, із психолого-педагогічного погляду виховання національного самоствердження розглядається як складне явище – феномен національного, патріотичного і громадянського життя особистості в суспільстві, який відображається в особистісній і суспільній свідомості, об’єднуючи їх та водночас виступаючи вирішальним чинником усвідомлення особистістю таких національних цінностей: свобода, відповідальність, патріотизм, українська національна ідея, українська мова, національна ідентичність, національна гідність і гордість, самодостатність, культурно-історична спадщина українського народу, державні та національні символи України, Конституція України, життя і здоров’я громадян української нації, солідарність громадян щодо стратегічних напрямів і цілей розвитку та захисту національних інтересів Української держави й нації, толерантність. Відповідно, виховання національного самоствердження є складним поняттям, що базується на національних цінностях, національному способі життя та символічних уявленнях членів національної спільноти. Усвідомлення особистістю національних цінностей свого народу з їх подальшою інтеріоризацією особистістю в існуючому зв’язку із потребами й інтересами зумовлює те, що відповідні емоції й почуття набувають спонукальної сили та стають потужними мотивами до діяльності.
Проведений аналіз різних поглядів науковців на проблему формування національних цінностей з урахуванням культуротворчої парадигми українського націєтворення дозволяє зробити висновок, що включення національних цінностей в особистісну систему цінностей залежить від головних потреб особистості, які можна систематизувати таким чином: потреба в національному пізнанні – забезпечує отримання, накопичення, реалізацію інформації, що втілюється в системі знань та їх використанні для налагодження особистісної й міжнаціональної комунікації. Проявляється через мотивацію у навчанні, активній пізнавальній діяльності; потреба в національній єдності та солідарності – забезпечує збереження інтегрованої цілісності елементів системи (етнос, народ, нація, держава), що проявляється у прагненні до взаємодії, узгодженості, системності. Проявляється через мотивацію на любов, дружбу, емпатію; потреба у національному творенні – забезпечує прилаштування елементів і систем до умов, котрі постійно змінюються, що реалізується в зацікавленості в позитивних результатах діяльності як користь для себе, Іншого та усіх. Визначається мотивацією на досягнення успіху в результаті діяльності; потреба у творчості, самовдосконаленні – забезпечує саморозвиток і розвиток елементів і систем шляхом удосконалення способів у різних процесах, зв’язках і діяльності. Проявляється у прагненні особистості до самовдосконалення, самотворчості, самореалізації та вдосконаленні навколишнього світу, суспільства, державного устрою [9].
Науковці М. Кунявський, В. Моін, І. Попова переконані, що цінності виникають на основі потреб, які відокремлюються від утилітарно-корисного та набувають самостійного характеру й функціонують як засіб самоствердження і самоповаги членів національної спільноти. У цій складній системі цінностей пріоритетними є не ті, що необхідні, без чого не можна існувати (такі задовольняються на рівні потреб), не ті, що корисні з меркантильного погляду на матеріальне буття (на рівні інтересів), а ті, що сприймаються як властиве, що відображає уявлення про особистість, її гідність [12, с. 31].
У контексті нашого дослідження вагомим є умовивід польського ученого Я. Щепаньського. Згідно з його концепцією, цінності є ті предмети (матеріальні чи ідеальні), які необхідні групі для підтримування згуртованості і є важливими факторами поведінки особистості. Потяг особистості до цінностей визначає її стосунки з іншими. За твердженням науковця, можуть існувати визнані цінності, до яких особистість не має потягу, а може також існувати потяг до тих цінностей, про які особистість не зізнається, тобто «приховані» цінності [17, с. 53]. Цінності є колективним продуктом, який формується в соціальних процесах і є ядром культури кожної особистості, колективу й спільноти та виникає під впливом потреб суспільства. Закріплюючись у цій ролі, цінності стають також чинником саморегуляції. Адже в культурі кожної національної спільноти визнані певні системи цінностей і певна їх ієрархія. У розвинутій національній спільноті існує право кожного вибирати та формувати власну систему цінностей з відповідною ієрархією та існують цінності, які, на думку національної спільноти, є запорукою сталого розвитку народу, нації, держави [8].
Дослідник Р. Інглхарт зазначає, що залежно від почуття безпеки змінюється сама система цінностей: в умовах безпеки та в умовах небезпеки функціонують дві різні системи цінностей [6, с. 6-32]. Так, до прикладу, в умовах негарантованої безпеки в національної спільноти є потреба в сильному лідері, порядку, актуалізується мотивація досягнення, прагнення до економічного зростання, посилюється акцент на значенні вищої сили, абсолютні правила та істини. В умовах гарантованої безпеки спостерігається невелике значення політичного авторитету, перевага надається матеріальному благополуччю, індивідуальному самовираженню, зменшення впливу релігійного чинника в житті національної спільноти, панує ситуаційна етика та гнучкі правила [16, с. 36]. Як стверджує В. Франкл, потреба у віднаходженні глибинних смислів людського існування стає найбільш жагучою саме в апокаліптичні моменти людського життя. Людина і народ виходять сильнішими зі складних обставин, коли ці труднощі очищують їх, змінюють на краще [14, с. 23].
Ми погоджуємося із думкою, що на сучасному етапі націєтворення, як стверджують О. Балакірєва, Ю. Щербакова, існує ризик – гри на цінностях, зокрема тяжіння до патерналістських настроїв, а також замість розбудови громадянського суспільства формування суспільства громадянської непокори [1]. Такі тенденції в контексті нашого дослідження актуалізують потребу виховання національного самоствердження в учнівської молоді, формування системи національних цінностей та подолання нової хвилі апатії, розчарування та зневіри.
Власне, національне самоствердження особистості ми розглядаємо як інтегративну суспільно-моральну цінність, яка проявляється в усвідомленні себе членом української нації, характеризується прагненням до морального самовдосконалення й повагою до всіх етносів, які становлять український народ, та відданістю Українській державі, народові, нації, а також готовністю солідарно відстоювати незалежність, цілісність і її суверенітет; та визначається вміннями компетентно сприяти розбудові України як правової, демократичної, соціальної держави-нації. Звернемо увагу на те, що важливим елементом національного самоствердження учнівської молоді є оволодіння аксіоматикою життя рідного народу щоденно у власній життєдіяльності.
Сучасні виклики, що постали перед українським народом, актуалізували і перед педагогічними працівниками завдання розробки технологій виховання таких цінностей, які потрібні сучасній людині для гідного життя, самореалізації сутнісних сил, збереження національної самобутності, а також утвердження на території своїх предків Української незалежної, демократичної, правової, соціальної держави. Центральним положенням за такого підходу до вирішення проблеми є гармонійне узгодження, а не протиставлення, національних і загальнолюдських цінностей, що передбачає перехід до різноманітності й багатогранності культурних позицій, які доповнюють і збагачують одна одну [15, с. 4].
Для розуміння аксіологічних засад формування національного самоствердження в учнівської молоді зі світоглядом громадянина Української держави та представника української нації важливими є концептуальні ідеї А. Кир’якової щодо орієнтації особистості у світі цінностей [7, с. 9]. Згідно з цією концепцією, процес орієнтації проходить такі стадії:
1. Пізнання цінностей суспільства.
2. Усвідомлення себе в цьому суспільстві (самосвідомість) на основі привласнення (оволодіння) особистістю цінностей.
3. Побудова власної життєвої перспективи на системі цінностей.
За твердженням ученої, особистість проходить процес орієнтації у відповідності до таких етапів:
1. Оволодіння особистістю цінностей внаслідок ціннісних ставлень, ціннісних орієнтацій та їхня ієрархічність як результат етапу формування «Образу світу».
2. Самотворення особистості на основі цінностей внаслідок оволодіння ними у процесі творення «Образу Я», яке розвивається у взаємодії «Я-реальне» – «Я-ідеальне» – «життєвий ідеал». Цей етап є ключовим у процесі орієнтації.
3. Етап прогнозування – результативний, забезпечує формування життєвої перспективи особистості – критерію орієнтації, оскільки цей етап передбачає проектування «Образу майбутнього» [7].
Зазначені стадії та етапи процесу орієнтації особистості перебувають у взаємозв’язку із пізнавальними функціями національної самосвідомості, яка реалізується в набутті й накопиченні знань про природу, людину, суспільство, народ, державу, націю та визначається прогностичною й конструктивною функцією, що відображається в моделюванні майбутнього та цілеспрямованому перетворенні на цій основі навколишньої дійсності. Відповідно до означеного формування національного самоствердження особистості проходить такі стадії:
1. Оволодіння особистістю цінностями української нації та ознайомлення із цінностями культур інших народів поліетнічного українського суспільства, що формує «Образ національної культури».
2. Самотворення особистості на основі засвоєння загальнолюдських та національних цінностей забезпечує перетворення «національного образу Я», усвідомлення власної національної ідентичності та місця й ролі у світовому розмаїтті.
3. Проектування власної життєдіяльності в умовах поліетнічного суспільства на користь громади, держави, нації.
Ціннісні орієнтації як компонент структури національної самосвідомості виконують регулювальну й цілеспрямувальну функції, стимулюють діяльність особистості та її ставлення до інших, зокрема: сприяють самоусвідомленню особистісті як представника національної спільноти; задовольняють потребу комунікації в українській національній спільноті як у поліетнічному суспільстві; зорієнтовують на саморозвиток, самовдосконалення, самотворення, самореалізацію і національне самоствердження особистості в різних сферах її життєдіяльності.
Педагогічно вивірений процес виховання національного самоствердження особистості уможливлюється за умови об’єднання спільних зусиль усіх інституцій суспільства. Для вирішення цього завдання та гарантування свого майбутнього нація має діяти як єдиний педагогічний ансамбль, де диригентську функцію виконує система освіти як осердя сучасної педагогічної культури [10, с. 290].
Коли ми хочемо мати власну незалежну соборну державу, бути нацією, нам потрібно виробити та сповідувати національну ідеологію. Без ідеології як системи політичних, економічних, правових, філософських, моральних, етнічних поглядів – складової суспільної свідомості – не може обійтися жодне суспільство. До прикладу, проведений аналіз освітньо-виховних систем Франції, Великої Британії, Німеччини, Японії, США та інших провідних країн світу засвідчує про вагому ціннісну складову у вихованні національного самоствердження особистості, яка базується на національних цінностях, історії життєдіяльності національних героїв, мислителів, митців та патріотів. І, незважаючи на глибокі інтеграційні процеси, що відбуваються у зазначених країнах, освітня політика зорієнтована на збереження й формування національної ідентичності особистості та її самоствердження, адже неможливо вважати себе європейцями, не залишаючись при цьому німцями, французами чи італійцями [5, c. 163].
Ми погоджуємося з поглядами вітчизняних науковців щодо визначального впливу національної ідеї в житті особистості, народу, держави та нації: «…спільні ідейні цінності цементують багатогранне життя суспільства, забезпечують цілісність, міцність і стійкість нації в життєвих випробуваннях (природних катастрофах, конфліктах, війнах тощо)» [13, с. 9]. Адже без сформованої національної системи ідей, яка захищає національні інтереси, самобутність української нації, українська молодь не матиме ідейно-духовних орієнтирів, а також може робити науково необґрунтований та морально невиправданий вибір у житті. Національна ідея стимулює, визначає волю підростаючого покоління, його готовність виконувати мораль і закони, реалізовувати свої обов’язки, бути відповідальним перед родиною, народом і Батьківщиною. Така вірність сучасної молоді українській національній ідеології, «серцевиною якої є, …, ідеологія патріотизму і українського національного державотворення, забезпечує єдність кожної особистості і суспільства, всього народу» [13, с. 9]. Національна ідея повинна бути зрозумілою та прийнятною для всього народу, західного та східного регіону задля об’єднання в єдину націю і формування її духу, що стане визначальним у справі розбудови демократичної правової держави. Національною ідеєю переважної більшості українства стала Євро-Антлантична інтеграція, що передбачає формування цінності української нації в контексті цінностей об’єднаної Європи [15, с. 4].
У процесі творення української політичної нації нагально необхідним є виховання патріотизму як особливе, тобто безумовне і високосмислове почуття-цінність, що відіграє роль найкращого інтегратора представників різних етнічних спільнот в єдиний народ як спільність громадян однієї держави. Це активне й дієве почуття належності до своєї державно-територіальної Вітчизни, органічної включеності в її соціально-політичну структуру, відданість і любов до неї, готовність до самопожертви в ім’я її процвітання, що базується на належності до громадянського суспільства, української політичної нації як соціального організму й перебуває під юрисдикцією однієї держави [3, с. 6-10; 15, с. 4]. В умовах поліетнічного українського суспільства виховання патріотизму повинно мати характер не місцевий, регіональний, а, власне, бути національно-громадянського спрямування. Первинний стан патріотизму особистість набуває спонтанно під впливом природновідповідних факторів у гармонійній єдності з культурно-освітніми, що формують базову психологічну прихильність особистості до своєї нації, залучають до її духовних скарбів. Потреба становлення й утвердження незалежної України актуалізує вимогу формування в масовій свідомості підростаючого покоління стан патріотизму духовно осмисленого, рефлексивного, який поєднує пристрасну любов до свого народу, нації, Батьківщини з толерантним ставленням до інших народів. Основою патріотизму особистості є усвідомлення національної самобутності в єдності з розумінням особистістю власної причетності до долі України. Використання антропоцентричного підходу у вихованні патріотизму передбачає первинність прав особистості з одночасним узгодженням з інтересами суспільства і держави, що враховує різноманітні інтереси громадян Української держави. Саме такий стан патріотизму здатний вирішити низку проблем української державності [4, с. 9-16]. Ми дотримуємося позиції щодо виховання в особистості громадянського патріотизму, що передбачає відповідальність за долю народу, культуру та здатність консолідувати всю внутрішню енергію для творення нової віхи в історії своєї держави, нації. В його основі лежить повага до власного народу, власних культурно-історичних традицій, до національних цінностей, мови рідного народу, що забезпечує формування поваги до інших народів і стає осмисленою цінністю.
Отже, нині в сучасних умовах відбуваються процеси глобалізації, що водночас загострює проблему формування національної ідентичності як збереження національної самобутності українського народу, його унікальної культури, національного буття та усвідомлення особистістю своєї національної належності із підвищенням інтересу до джерел, традицій і звичаїв пращурів. Таким чином, у ході нашого дослідження ми з’ясували, що попри зовнішньополітичні загрози та виклики сьогодення, складні реалії державотворення, формування української нації та особливості трансформацій світоглядних і ціннісних орієнтацій, подальший поступ Української держави має визначатися шляхом гармонійного узгодження загальнолюдських і національних цінностей як основи національного самоствердження особистості та запоруки консолідації української нації.
Література:
1. Балакірєва О. М. Політична ситуація та соціально-економічні настрої населення України: червень 2007 рік, Інститут соціології НАНУ [Електронний ресурс.] / О. М. Балакірєва, Д. А. Дмитрук // Український соціум. – 2007. - №3. – С. 150-166. – Режим доступу до журн.: http:// www.uisr.org.ua/journal.
2. Бердяев Н. А. Судьба России: опыты по психологии войны и национальности / Н. А. Бердяев. – Мысль, 1990. – 205 с.
3. Бех І. Д. Патріотизм у потенціалі педагогічної науки / І . Д. Бех // Матеріали ХІІ Захаренківських педагогічних читань, Всеукраїнської науково-практичної конференції «Патріотизм – нагальна потреба України й українців» / [Упор. Назаренко Г. А.]. – Черкаси : ЧОПОПП, 2015. – 186 с.
4. Бех І. Д., Чорна К. І. Патріотичне виховання дітей та молоді / І. Д. Бех, К. І. Чорна // Позашкілля. – 2011. - № 10 (58), жовтень. – С. 9-16.
5. Зюзіна Т. О. Компаративний аналіз проблеми визначення цілей і завдань гуманітарної культурологічної освіти / Т. О. Зюзіна // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). — №4. — Бердянськ: БДПУ, 2006. — 224 с.
6. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Р. Инглхарт // Полис. – 1997. - №4. – С.6-32.
7. Кирьякова А. В. Теория ориентации личности в мире ценностей / А. В. Кирьякова. – Оренбург: Юж. Урал. – 1996. – 188 с.
8. Крохмаль Н. Історичні форми саморегуляції соціального процесу / Н. Крохмаль. – Запоріжжя : Просвіта, 2000. – 144 с.
9. Культуротворча парадигма українського націє творення: зб. наук. ст. / ред.: В. А. Бітаєв; ДАКККМ, Ін-т мистецтв. ПНУ ім.. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006. – 204 с.
10. Лавриченко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. – Київ: ВіРА ІНСАЙТ, 2000. – 444 с.
11. Лебідь І. В. Національні цінності у виховному процесі загальноосвітньої школи (теоретико-методологічний аспект): дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Ірина Владиславівна Лебідь. – Умань, 2002. – 222 с.
12. Попова И. М. Ценностные представления и парадоксы самосознания / И. М. Попова // Социологическое исследования. – 1984. - №4. – С. 29-36.
13. Руденко Ю. Український патріотизм: політична освіта і виховання зростаючих поколінь / Ю. Руденко // Освіта. 2014. - №43 ( 15-22 жовтень 2014). – С. 9.
14. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 366 с.
15. Чорна К. Цінності консолідації української нації / К. Чорна // Освіта. 2014. - №44 (5635). – С. 4.
16. Щербакова Ю. Цінності об’єднаної Європи : монографія / Юлія Щербакова. – К. : ВЦ «Академія», 2014. – 208 с.
17. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии / Я. Щепаньский; общ. ред. и послесл. А. М. Румянцева; пер. с польського М. М. Гуренко. М. : Прогресс, 1969. – 240 с.
У статті розглянуто теоретичні аспекти формування національних цінностей як основи національного самоствердження особистості. Звернуто увагу на провідні потреби особистості в національному самоствердженні. Визначено вплив національної ідеї, де серцевиною є ідеологія патріотизму та українського державотворення, що забезпечує гармонійну єдність особистості, Української держави й нації.
Ключові слова: національні цінності, загальнолюдські цінності, особистість, національне самоствердження, нація, національна ідея, патріотизм.
В статье рассмотрено теоретические аспекты формирования национальных ценностей как основы национального самоутверждения личности. Акцентировано внимание на главные потребности личности в национальном самоутверждении. Определено влияние национальной идеи, где сердцевиной выступает идея патриотизма и украинского государствоутверждения, что обеспечивает гармоничный союз личности, Украинского государства и нации.
Ключевые слова: национальные ценности, общечеловеческие ценности, личность, национальное самоутверждение, нация, национальная идея, патриотизм.
In the article the theoretical aspects of national values formation as the basis of national self-assertion of personality were reviewed. Attention is paid to the leading needs of the individual in national self-assertion. The influence of the national idea is defined where the core is the ideology of patriotism and the Ukrainian state formation, that provides a harmonious unity of the individual, the Ukrainian state and nation.
Key words: national values, common human values, personality, national self-assertion, nation, national idea, patriotism.