УДК 159.922 Д.О. Юхремов, Н. Шоробура
м. Вінниця, Україна

ДИЗАЙН ЯК ДУХОВНО-ПРАКТИЧНИЙ ФЕНОМЕН
В ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Постановка проблеми. Перед сучасною шкільною освітою стоїть складна проблема підготовки випускників, які будуть готові до активної, творчої праці на стику різних галузей знань і видів діяльності. Це вимагає розвитку індивідуальних здібностей школярів та забезпечення належного рівня розвитку творчого потенціалу й духовно-моральних якостей кожного учня, його інтересів і професійних намірів. Одним із основних напрямів профілізації є технологічний, головними завданнями якого згідно з Державним стандартом освітньої галузі «Технологія» є ознайомлення учнів старших класів із закономірностями проектної, техніко-технологічної та побутової діяльності з опорою на знання з основ наук на рівні загальновиробничих закономірностей; всебічне ознайомлення з професією, що відповідає індивідуальним можливостям учнів; формування в учнів здатності мобілізувати свої потенційні творчі можливості в різних видах трудової діяльності.
Сучасний зміст освітньої галузі «Технологія» в старшій школі, в основу якого покладено проектно-технологічний підхід, виконує ще й таку важливу функцію, як залучення учнів до художньо-конструкторської діяльності, що зумовлює здобуття учнями відповідної системи навчальних компетенцій з дизайну як невід’ємної частини процесу проектування. Дизайн функціонує у формі особливої проектної культури, основним завданням якої є концептуалі-зація і втілення нових предметних форм, формування гармонійного предметного середовища людини.
Аналіз попередніх досліджень. Сучасне навчання основам дизайну, як видно із суджень відомих науковців-педагогів (І. Волощук, Л. Загайкевич, Г. Левченко, В. Тименко), теоретиків та методологів у галузі дизайну (Є. Лазарев, Л. Новикова, В. Плишевський, Ф. Погань, О. Чернишов, І. Штейн), можливе за умови обґрунтування теоретичної основи дизайн-освіти, зокрема теорії і методики як пропедевтичного навчання, так і формування художньо-конструкторських компетентностей в учнів старших класів загальноосвітніх шкіл. Крім того, на необхідність удосконалення графічної, конструкторської, естетичної підготовки вказується у багатьох роботах учених у галузі естетики, психології, педагогіки, методики трудового навчання, зокрема в дослідженнях Н. Анісімова, Є. Антоновича, В. Борисова, А. Брилінга, В. Бутенка, Я. Владімірова, П. Волкова, І. Воротнікова, В. Гервера, О. Гервас, С. Годіна, О. Дерябіна, Є. Жукова, Ю. Котхенова, М. Макарова, М. Ніколаєва, І. Ройтмана, М. Сальникова, М. Сівестоського, В. Сидоренка, В. Тименка, Д. Тхоржевського, О. Шевнюк та інших.
Аналіз науково-педагогічної та спеціальної літератури свідчить про те, що проблеми професійної компетентності майбутніх дизайнерів торкається велика кількість дослідників: І. Герасименко (технології виробництва художньо-конструкторського формотворення); В. Даниленко, Є. Лазарєв (дизайн як техно-естетична система); О. Трошкін (розвиток ініціативності майбутніх дизайнерів у процесі навчально-творчої діяльності); В. Прусак (підготовка дизайнерів у вищих навчальних закладах).
Мета статті полягає у виявленні специфіки сучасної концепції становлення та розвитку дизайну як духовно-практичного феномена в інформаційно-культурному просторі.
Виклад основного матеріалу. Дизайн як духовно-практичний феномен є цілісністю, яка відображає об’єктивну та суб’єктивну реальність і стає практичним фундаментом для нескінченної низки конкретних виявів людського життя, завжди спрямований на творче переосмислення, перетворення, підтримання та переживання дійсності. Дизайн як духовно-практичний феномен є діалектичним поєднанням загально-абстрактного (смислу) і конкретно-персонального (значень), що відображає бінарне вираження його структури і джерело ціннісних відносин людини [1].
Сутність дизайну як духовно-практичного феномена полягає в тому, щоб об’єктивність зробити внутрішньою, а суб’єктивність зовнішньою. Поняття дизайну в такому вимірі має соціально-діяльнісний характер, який завдяки бінарній структурі (поєднання чуття та мислення, емоцій і раціо, смислу та значень) передбачає співвідношення наявного стану речей із деяким ідеальним і тому є проектом перероблення дійсності, причиною виникнення різних форм діяльності.
У сучасній науковій літературі інформаційно-комп’ютерна революція трактується як одна з революцій, яку пережило людство, і кожна з яких закінчувались відповідним типом цивілізації – аграрної, індустріальної і сучасної – інформаційної, яка характеризується низкою властивостей, що відображаються у соціальній сфері, у сфері життя людини, у сфері інтеграції природи і суспільства. Е. Смерічевський зазначає, що інформаційні технології замінять соціальне відношення до праці та із засобу існування вони перетворяться на засіб самоактуалізації особи [10, с. 54-62].
Аналіз цієї проблеми сприяє виявленню трьох напрямів глобальних процесів віртуалізації: створення нових віртуальних трансформаційних технологій моделей тілесної реальності, з якими можливо працювати як з живою субстанцією; об’єднувальний їх потенціал і можливість створювати ефект присутності «тут і тепер» без кордонів, які працюють у будь-яких просторах; віртуальне суспільство буде «науковим суспільством», «суспільством знання», а володіння цією цінністю стане критерієм розвитку будь-якого суспільства [10, с. 54-62].
Дизайн як духовно-практичний феномен є основою вибору суб’єктом цілей, засобів, результатів та умов практичної діяльності, що відповідають на запитання: «Для чого здійснюється ця діяльність?» Дизайн може входити до більш складних духовних утворень і трансформуватися через ланцюг різних станів духу, що доводять духовні цінності до реалізації їх у процесі дизайнерської діяльності, що упроваджується в одному з видів дизайну – екологічного спрямування.
Проте слід констатувати, що теорія, методологія і практика вітчизняного дизайну істотно відстали від світового процесу екологізації дизайнерської культури, який за останні десятиріччя пройшов такі етапи: 1) етап гуманітарної критики негативних наслідків і тенденції технократично-споживацької концепції природокористування; 2) стан формування екологічного руху та екологічної орієнтації діяльності суспільних організацій національного і міжнародного масштабів; 3) стан вироблення загальних принципів і цілей екологічної стратегії. Сьогодні екологічний дизайн тісно пов’язаний з усіма найважливішими аспектами стабільного розвитку суспільства: економічними, політичними, соціально-культурними, промисловими, комерційними, внутрішньо-регіональними і міжнародними [8, с. 40-41].
У контексті розвитку дизайну відокремлюється екологічний дизайн. Сьогодні концепцію екодизайну слід трактувати як концепцію образу і стилю життя, в якому естетичні цінності дизайну зростають. К. Скуан зазначає, що дизайн, який детермінується екологічними засадами, повинен стати сполучною ланкою між потребами людини, культурою та екологією, оскільки будь-який дизайн повинен бути екологічним [5, с. 17]. Л. Бандо вважає, що загальні цілі дизайну, ергономіки та екології полягають у встановленні тільки гуманних взаємовідносин між людиною, дизайнерськими виробами й оточуючим середовищем, а також безпосередньо пов’язані з якістю дизайнерської продукції. В якості основних критеріїв екодизайну висувається відповідність вимогам середовища та економії природних ресурсів.
Згідно з концепцією Р. Лутца, дизайнер повинен створювати не стільки продукти, скільки системи і структури, що відносяться до сфери інформації та комунікації і в цілому від них повинна бути користь для соціуму. У зв’язку з цим якісно змінюються і задачі дизайну: їх вбачають не стільки в удосконалені форми і функції дизайну, скільки в скороченні збиткової кількості продуктів, в оцінці матеріалів і технологій з точки зору екології, а також у зміні споживацьких вимог. До функцій сучасного дизайну належить і формування нової структури потреб, оскільки основи екології складають ціннісні уявлення про суспільство, екологічний образ життя. Аргументами тут повинні виступати економічність, розумність, людяність, простота, природність, гармонічність [7]. Ці впроваджувані у свідомість категорії екологічної етики покликані змінити відносини до матеріальних цінностей, що склалися у суспільстві, здатність до утвердження пріоритету духовних та інтелектуальних цінностей, і тим самим впливати на розвиток культурних потреб людини та управляти їх структурою.
Екодизайн, що виник в 70-і р. ХХ ст. як реакція на стихію науково-технічної революції, стає однім з конструктивних напрямів всесвітнього екологічного руху та розвитком дизайну як духовно-практичного напряму. Наступ техносвіту на природні та культурні цінності народів, криза «інтернаціонального стилю» загострює гуманістичну функцію дизайну в суспільстві, а усвідомлення спадковості дизайну в сфері матеріальної культури породжує інтерес до речі як до відображення культурно-духовних цінностей, сприяє формуванню поглибленого інтересу до етнокультурної своєрідності.
Освоєння регіональних традицій матеріальної культури має рішучій вплив для екодизайну, оскільки в регіонах з «мозаїчною» культурою дизайнер створює нові культурні цінності, які неможливо отримати прямим запозиченням. Тому від нього очікується вміння спиратися не лише на свій менталітет, а й на синтез різних напрямів культурних традицій. Сьогодні сформувалося декілька напрямів у розвитку регіонального дизайну: 1) модернізаційний чи прототипний, головний принцип якого модернізація існуючих прототипів дизайну з незначним коригуванням; 2) аналітичний чи факторний, який полягає в намаганні виявити детальні фактори, специфічні для цієї місцевості (клімат, ґрунт, атмосфера), щоб виявити регіональні фактори через дизайнерську культуру. Звідси і метод, що дозволяє повніше розкрити багатоманітність факторів формоутворення; методика факторного аналізу, що застосовується до дизайнерської культури в цілому, що рухається від форми одиничної речі до багатоманітності факторів її формоутворення, від одиничного фактора – до багатоманітності форми їх втілення [3, с. 5].
Ефективний шлях екологізації виробництва і споживання в умовах глобалізації – це застосування біонічного підходу в дизайн-проектуванні. Біонічний підхід в екодизайні передбачає залучення окремих досягнень еволюційного процесу, окремих деталей, вузлів, обладнання, живих організмів, що становить проектування природоцільних виробів. Біонічній підхід передбачає проектування не власне дизайнерських об’єктів, а процесу їх існування – виробництва, споживання і подальшого використання. У контексті екодизайну виникає потреба в реутилізованих матеріалах. Вже в найближчому майбутньому очікується отримання матеріалів, властивостями яких можливо управляти на атомному і молекулярному рівнях. У конструюванні і синтезі матеріалів із заданими властивостями велика увага надається переходу від універсалізації властивостей до їх диференціації, що забезпечить найбільшу ефективність дизайнерських конструкцій в контексті здійснення біонічного принципу їх проектування.
Сприяючи вирішенню екологічних проблем через перехід до інтенсивного коеволюційного шляху прогресу, біонічний підхід як один із методів екодизайну допомагає в значній мірі сприяти формуванню єдиної соціоекосистеми, де природа і людина перестануть знаходиться в постійному протиборстві. Д. Мацумота зазначає, що культурна динаміка пов’язана з парадоксальним феноменом стабільності плинності культури, тобто з тим, як певні аспекти культури заміняються незмінними в ході безперервних змін, зміни продовжуються, незважаючи на фактори, що забезпечують стійкість і цілісність культури [9, с. 519].
Новий етап розвитку інформаційно-культурного простору повинен привести до домінування нових технологій, серед яких інформаційному поряд з біотехнологіями, належить провідна роль і які зможуть зменшити залежність розвитку дизайну від природних ресурсів. За оцінками деяких західних фахівців, нематеріальний фактор у майбутньому буде займати найважливіше місце, тому сучасні дизайнери звертаються вже сьогодні до світло-кольорових, сенсорних і навіть ольфактивних (запахових) характеристик дизайнерського середовища.
Дизайн стає важливим елементом творчого мислення і сприйняття, що особливо виявилося на інформаційній фазі розвитку. З позиції культури, її невід’ємною частиною є дизайн-інформація як сума накопичених людською спільнотою духовних знань (ідеаційна концепція культури) і практичних навичок (функціональна концепція культури), виражених у знаково-символічній формі і здатних бути переданими адресату (інший спільноти). Дизайн інформаційних повідомлень – це активний професійний вплив на стан (ступінь упорядкованості, естетичну організацію, сучасність) глобального інформаційного поля, а отже, опосередкованій вплив на свідомість людей. З позицій культури, інформаційне поле – це деякий позапросторовий феномен, в який занурений закодований досвід людства. Найбільш досконалим каналом комунікації сьогодні є Internet, а комп’ютер є каналом, який здійснює можливість одиничній людській свідомості увійти в інформаційне середовище всієї планети, в нове для нього позачасове, позапросторове і трансперсональне буття. Крім того, комп’ютер використовується для породження принципово нового, мультимедійного продукту, він виступає середовищем інтерактивних об’єктів, віртуальних світів, що існують лише в електронній формі, але при цьому володіють власним життям, своїм простором, часом, образом і смислом [2].
Дизайн як духовно-практичний феномен в контексті глобальної комунікації виконує функцію, що є реакцією на цивілізаційні та технологічні зсуви інформаційного суспільства, а медіа-дизайн є вираженням найновіших уявлень про світ. Дизайнерська культура становить механізм, що забезпечує збереження і передачу колективної пам’яті в режимі функціональної глобальної інформаційної мережі глобальної комунікації. Саме тому глобальна комунікація – форма міжкультурного діалогу, в процесі якої всі культури втягуються до глобального комунікаційного простору [6].
Філософія медіа-дизайну співвідноситься з розумінням ієрархії різних реальностей. Продукт Інтернету інтерактивний, передбачає можливість взаємодії реальностей різного рівня (породжуючого і породженого антропогенного і техногенного). Інтерактивність – це визначення постулату про єдність світу, в якому зміняється питання про первинну істинну реальність. Віртуальні світи іншої модальності, вони виводять людські уявлення за межі повсякденного досвіду. Дизайн, який створює віртуальні світи, проникає в простір, де діють особливі закони руху. Основним інструментом такого проектування є час, що розуміється вже не як астрономічна діяльність чи умова біологічного старіння, а як невід’ємний компонент художнього тексту. Споживач талановито вибудованого мультимедійного дизайн-продукту реально перебуває в просторі – часі, що передбачає певну тривалість, протяжність. Він послідовно переживає колізії запропонованого йому сюжету, але уяви цієї послідовності повинен виконувати самостійно. Створення мультимедійного продукту – це унікальний напрям не тільки в дизайні, а взагалі в творчості. У віртуалістиці – науковому підході, що розглядає віртуальну реальність не як ефемерні феномени свідомості, а як дійсно існуючі реалії, – психіка людини сприймає сукупність реальностей, які не зводяться одна до одної [4].
Наприкінці ХХ століття дизайн як духовно-практичний феномен перетворився у важливу і специфічну частину буття, виконує різноманітні функції: пізнавальні, соціальні і психологічні, діяльнісні, моделюючі, а в умовах кризової цивілізації необхідно повернути творчі, діяльнісні функції дизайну. Створений в ХХ ст. новий штучний (дизайнерський) світ відреагував на зміни основ людського життя: він забезпечує відносну усталеність життя суспільства і людини, у т.ч. і засобами дизайну, які утверджуються в ролі найважливішого виду духовно-творчої самореалізації людини. Дизайн створює свої унікальні властивості з метою впливати на людину синтетичними асоціаціями, багатством знань і емоцій – стійкою виразністю звуку, кольору, тону, форми, масштабу, ритму – художнього образу і цим впливає на всі сфери буття, у т.ч. і на дизайнерські технології. У спроектованих дизайнерських продуктах є помітними маніпулятивні прийоми (формалізованість, експлуатація розповсюджених знаків і брендів, спрощення художнього субстрату); всі види дизайну зорієнтовані на власні споживацькі потреби, виконують багатоманітні функції інструментарію.
Висновки. Отже, актуалізуючи красу пропорцій, ритмів, форм, дизайн є універсальним засобом повідомлень – кодів коеволюції, що трансформуються в соціокультурні символи дизайну. Нейроестетичні основи психоемоційного сприйняття кольору, образу в дизайні біосоціальні, разом з тим соціокультурно та духовно детерміновані. У дизайні людина виводить за межі свідомості біосоціальні імпульси образів сприйняттів, відтворюючи форми світу, винаходячи нові. Біосоціальна інтеграція в дизайні пов’язана з активізацією стимулів життєдіяльності людини, адекватно коеволюції; біосоціальні засади дизайну пов’язані з еволюційно-генетичним, нейропсихофізіологічним, психосоціальним, соціокультурним, духовним рівнями життєдіяльності людини. Дизайн як духовно-практичний феномен – носій життєво важливих кодів коеволюції, фактор стійкого розвитку, важливий фактор гармонізації буття людини в процесі коеволюції, а дизайн-діяльність використовує для свого здійснення специфічні засоби дизайну.
Дизайн як соціокультурний феномен виконує роль створення естетично-виразних речей, які є невід’ємним елементом культури, основною сферою естетичної предметної формоутворюючої діяльності, відповідальною за гармонізацію взаємовідносин людини із світом речей. Саме тому актуальним є філософсько-культурологічне дослідження дизайнерської діяльності, взятої в єдності проектного, формального і смислового аспектів. Це формує уявлення про дизайн як про систему створення речей, що дозволяє виконувати посередницьку функцію між великим промисловим виробництвом і потребами конкретної людини в гармонійному предметному оточенні. Саме тому генеральною функцією дизайну як системи і методу створення речей є гармонізація предметного світу і людського буття для задоволення потреб людини культури (вітальних, екзистенційних, духовних і соціальних).

Література:
1. Абрамов В. І. Духовність суспільства : методологія системного вивчення / В. І. Абрамов. – К. : КНЕУ, 2004. – 235 с.
2. Бородаев Д. В. Информационное проектирование в веб-дизайне. Что это такое и для чего оно нужно / Д. В. Бородаев // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. – 2003. – № 2. – С. 58-64.
3. Гарин Н. П. Проблемы культуры в региональном дизайне / Н. П. Гарин // Техническая эстетика. – 1989. – № 3. – С. 5.
4. Ермаков С. С. История дизайна : электронные публикации в сети Интернет / С. С. Ермаков // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. – 2002. – № 4. – С. 84-91.
5. Кендзи Зкуан. Экологический дизайн / Кендзи Зкуан // Техническая эстетика. – 1989. – № 2. – С. 17.
6. Киселева Т. Г. Культура и глобализация : векторы пересечения / Т. Г. Киселева // Известия Международной академии наук высшей школы. –2003. – № 2 (24). – С. 41-49.
7. Конструкция, функция, художественный образ в дизайне / Редкол. : С. О. Хан-Магомедов и др. – М., 1980. – 140 с.
8. Привалова И. В. Экологический дизайн : Этико-эстетические концепции в дизайне ФРГ / И. В. Привалова // Гуманитарно-художественные проблемы образа жизни и предметной среды. – М. : ВНИИТЭ, 1989. – С. 40-41.
9. Психология и культура / Под ред. Д. Мацумото. – СПб. : Питер, 2003. – 718 с.
10. Смерічевський Е. Проблема віртуальної реальності в суспільному розвитку : технико-економічний і соціальний аспект / Е. Смерічевський // Схід-2001. – № 6. – С. 54-62.

У статті здійснено аналіз дизайну як нелінійного, суперечливого і складного духовно-практичного феномена, який потребує свого інституціонування в контексті єдності трансісторічних культурних значень і конкретно-історичних смислів їх інтерпретації. Дизайн як духовно-практичний феномен в інформаційному просторі виконує функцію, що є реакцією на цивілізаційні та технологічні зсуви інформаційного суспільства, а медіа-дизайн є вираженням найновіших уявлень про світ.
Ключові слова: інформаційно-технологічна революція, інформаційно-культурний простір, концептуальний дизайн, екодизайн, медіа-дизайн.

В статье осуществлено анализ дизайна как нелинейного, противоречивого и сложного духовно-практического феномена, который требует своей институализации в контексте единства трансисторических культурных значений и конкретно-исторических смыслов их интерпретации. Дизайн как духовно-практический феномен в информационном пространстве выполняет функцию, которая отображает реакцию на цивилизационные и технологические сдвиги информационного общества, а медиа-дизайн является выражением новейших представлений о мире.
Ключевые слова: информационно-технологическая революция, информационно-культурное пространство, концептуальный дизайн, экодизайн, медиа-дизайн.

In the article the author gives the analysis of design as non-linear, contradictory and complicated spiritual and practical phenomenon, which requires institutional formation in context of unity of trans-historical culture meanings and concrete historical senses of understanding. Design as spiritual and practical phenomenon within informational space accomplishes function, which is a reaction on civilization and technological progress of informational society, while media-design is the expression of an understanding of the up-to-date ideas about the world.
Key words: information technology revolution, information and cultural space, conceptual design, ecodesign, media-design.