УКД 37(.83+379,8(45)
Гуцол Л. М.
м. Хмельницький


СТУДЕНТСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті розкривається проблема студентської молоді як суб’єкта дозвіллєвої діяльності. Наведено стислий аналіз різних підходів до визначення поняття «студентство». З'ясувано особливості дозвіллєвої діяльності у студентському віці.
Ключові слова: дозвіллєва діяльність, суб’єкт, об’єкт, функція, студентство, студентська молодь, самореалізація.
Постановка проблеми... Студентство вступає в життя в умовах переходу країни до ринкових вiдносин, до нових соціально-економічних i духовних цінностей, під впливом яких змiнюються її потреби, iнтереси, смаки, зокрема в культурно-дозвіллєвої діяльності. Сфера дозвілля являє собою область перетину iндивідуальних і групових інтересiв, дозволяючи особистості стати частиною тієї чи іншої спільності з метою задоволення фізіологічних, духовних, моральних чи будь-яких специфічних потреб. Особливий інтерес становить вивчення дозвіллєвої діяльності певних соціальних груп, в першу чергу студентства..
Аналіз попередніх досліджень…Дослідженням особливостей дозвілля молоді займались О. Голік, І. Сидоров, А. Ярцев, Є. Федіна та ін. У науковий аналіз теорії та практики культурно-дозвільної діяльності значний вклад внесли Ю. Стрельцов, В. Бойчелюк, А. Воловик, В. Чижиков, В. Ковшар, Т. Кисельова. Соціально-філософські проблеми молоді як важливої соціальної групи суспільства знайшли своє відображення в дослідженнях Т. Алєєксєєнко, С. Іконнікова, В. Піча, А. Шендрик та ін.
Мета нашої статті полягає у дослідженні студентства як суб'єкта дозвіллєвої діяльності та розгляді важливості дозвіллєвої діяльності у студентському віці.
Виклад основного матеріалу… У стимулюванні культурно-дозвіллєвої активності молоді, формуванні сприятливого дозвіллєвого середовища особлива роль належить студентству – важливій соціальній групі суспільства. Студентство В. Піча розглядає як, мобільну соціальну групу, метою існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання професійних та соціальних ролей в матеріальному і духовному виробництві[ 9, 147].
Вчені Г. Бикова, І. Загородній, О. Сахань розкривають студентство як, органічну ланку й частку соціальної структури суспільства. Студентську молодь виокремлюють в особливу групу як за віковою характеристикою, так і за особливостями професійної діяльності, що пов'язана, перш за все, із засвоєнням знань[1, 5].
На думку В. Ковшарова студентська молодь – соціально-демографічна група, яка переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутні зміни. Науковець зазначає, що це група, яка збільшуючи свій вільний час, ріст культурного рівня збагачує свою дозвіллєву діяльність. Система організації дозвілля. визначається завдяки цікавості та потреби у вільному часі молодих людей[7, 29].
В свою чергу І. Зімна, характеризує студентство, як центральний період становлення людини, особистості в цілому, прояв найрізноманітніших інтересів. Науковець виділяє студентство як особливу молодіжну групу, що відображає перехідний етап від юності до зрілості[6, 97-116].
Студенство визначене нами як соціальна група, якій притаманні такі характерні риси: знання, цілі, цінності, спільний вид діяльності, особливості спілкування у студентських групах, певний життєвий досвід, намагання підвищити свій соціальний статус. Студентська молодь є суб’єктом, як освітньо-професійної, так і соціально-культурної діяльності. Тісний взаємозв’язок навчальної та дозвіллєвої діяльності надасть можливість особистості взаємодіяти з соціальним оточенням та задовольняти різні соціальні потреби. Проте це є можливим за умови соціально-педагогічної організації процесу дозвіллєвої діяльності.
Дозвіллєва діяльність є однією з важливих сфер життєдіяльності студентської молоді. яка впливає на становлення ціннісних орієнтацій студентства, його інтеграцію в різні сфери суспільного життя.
Культурно-дозвіллєву діяльність, на думку А. Жаркова, це цілеспрямований процес створення умов для мотивованого вибору особистістю предметної діяльності, або як перцептивно-комунікативний процес, обумовлений її потребами та інтересами, що сприяє засвоєнню, збереженню, виробництва та розповсюдження духовних і матеріальних цінностей у сфері дозвілля[5, 9].
За визначенням С. Пащенко дозвіллєва діяльність – це «…діяльність індивіда у вільний час, спрямовану на створення соціально значущих знань і цінностей, розвиток творчого потенціалу, інтелектуального збагачення, усвідомлення себе як особистості»[8, 7]
Культурно-дозвіллєва діяльність, на думку І. Бойчев, є любительською яка пов’язана з організацією їхнього вільного часу та відпочинку і виконує певну виховну мету через реалізацію таких функцій: соціально-педагогічну (забезпечення можливостей вільного обрання особистісно та суспільно спрямованих, корисних, цікавих і привабливих для них видів любительської діяльності);інформаційно-освітню (стимулювання активного набуття дітьми знань самостійним шляхом; розвиток їхніх пошуково-творчих здібностей та вмінь; набуття ними навичок практичного застосування отриманих знань); творчо-розвивальну (актуалізація потреб учнів щодо творчого самовизначення та самовираження шляхом залучення їх до мережі дозвіллєвих науково-технічних гуртків, художніх і музичних студій, колективів ужиткового мистецтва та інших аматорських об’єднань з обов’язковою демонстрацією результатів творчої праці через організацію виставок, експозицій, концертів і т.ін.); рекреаційно-розважальну (забезпечення фізичної розрядки особистості, зняття у неї інтелектуальної втоми і нервової напруги, збагачення позитивними емоціями)[2, 8 - 9].
За рівнем сформованості досвіду дозвіллєвої діяльності А. Ярцев виокремлює три групи студентів:
1 рівень – стихійний (низький) (притаманний студентам, що мають уявлення про дозвілля, але їх стихійні знання та уміння не є достатніми для розуміння дозвілля та використання його для саморозвитку та професійного зросту);
2 рівень – раціональний (середній).(студенти у певній мірі усвідомлюють цінність дозвілля, знають про зміст та форми дозвілля, проектують свої дозвіллєві заняття, думають про необхідність саморозвитку та самореалізації на дозвіллі);
3 рівень – цілеспрямований (високий).( студенти цілком усвідомлюють роль та значення дозвіллєвої діяльності в своєму житті, в особистому та професійному розвитку, володіють необхідним та достатнім комплексом знань та умінь з організації дозвіллєвої діяльності [11, 68-69].
Аналіз одержаних результатів констатуючого експерименту свідчить про те, що переважаючим є в цілому стихійний та раціональний рівень організації і проведення дозвіллєвої діяльності студенськї молоді, та лише незначна частина студентів проводить своє дозвілля на високому. Безперечно причиною низького рівня дозвіллєвої діяльності на нашу думку є відсутність просвітницької роботи серед молоді та недостатня робота громадських організацій вищого навчального закладу. Тому, регулювання сферою дозвіллєвої діяльності молоді слід, на наш погляд, включати в управління як його своєрідну функцію.
Актуальним в контексті визначення питання дозвіллєвої діяльності є напрацювання Е. Федіної. На її думку, дозвілля – це потреба особистості у рекреації, спілкуванні, самореалізації та ін. Дозвілля дозволяє кожному індивіду обирати такі заняття, які володіють іншими якостями, що відрізняє дозвіллєву діяльність від трудової[10, 79] Науковець зосереджує увагу на тому, що простір дозвілля обумовлюється цінностями індивіда та культури, служить полем пересікання індивідуальних та соціокультурних можливостей і ресурсів, в той час, як освіта констатує соціокультурну матрицю індивідуального проекту, його масштаб, часові межі, вектор здійснення, акцентуючи, що «...просторова організація дозвіллєвої активності студентів передбачає існування специфічних локусів(locus – місце), що забезпечують структуру дозвіллєвого простору згідно ціннісних критеріїв»[10, 92-93]. Цікавим на нашу думку є визначення автором-дослідником трьох локуси у структурі дозвіллєвого простору вищого навчального закладу, а саме:
– локус самоосвіти, що об’єднує види дозвіллєвої активності, котрі орієнтовані на самоосвіту;
– тілесний локус – включає види активності, що сприяють вдосконаленню фізичних форм;
– розваг та відпочинку – об’єднує види дозвіллєвої активності, орієнтовані на розваги та відпочинок;
– ментальний – передбачає фантазування, рефлексію, емоційні реакції на жиггєві ситуації;
– локус заповнення часу, який розглядається як перехід між будь-якими обов’язковими у соціальному контексті звичними діями.
Специфіку дозвіллєвої діяльності варто розглядати як діяльність двох спрямованих назустріч один одному сторін: суб'єкта (високопрофесійних фахівців установ культури, його активу) і об'єкта (погляди, характер слухачів, глядачів, постійних учасників художніх і технічних колективів). У процесі взаємодії відбувається взаємовплив: суб'єкти передають свої думки, ставлення, оцінки, почуття об'єкту, а об'єкт, у свою чергу, передає суб'єкту своє ставлення до того, що відбувається, виражає настрій, почуття[3139 - 140].
Отже, на нашу думку важливими компонентами дозвіллєвої діяльності є студентська молодь, соціальні групи,організації, або конкретні люди (які володіють дозвіллєвими потребами, а також спеціалісти закладів культури, які допомагають організувати дозвілля інших людей) які визначаються в якості її суб’єктів. Відповідно об’єктом дозвіллєвої діяльності є зміст, форми, засоби, методи та інструменти інтелектуального та емоційного впливу на особистість.
Висновки …Таким чином, дозвіллєва діяльність відіграє значну роль у житті особистості, стає важливим соціальним простором, в якому суб'єктивно задаються безліч відносин і зв'язків, та об’єктивно важливою стає спеціальна діяльність різних систем у розвитку індивіда. Відповідно вищий навчальний заклад є дозвіллєвим середовищем, в якому студентська молодь виконує роль суб’єкта проектування, організації та здійснення дозвіллєвої діяльності.

Список використаних джерел:
1. Бикова Г. Г., Неровня О. В . Характеристика деяких, психологічних особливостей студентської молоді / Г. Г. Бикова, О. В. Неровня // Педагогіка вищої школи. – 2001. – Вип. 7. – С. 65–70.
2. Бойчев І. І. Підготовка майбутніх учителів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів.: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук.13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Бойчев І. І. – Одеса, 2005. – 21 с.
3. Бойчелюк В. Й Дозвіллєзнавство: [навч. посіб.] / В. Й. Бойчелюк, В. В. Бойчелюк. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.
4. Голік О. Б. Підготовка майбутніх учителів до організації позакласної дозвіллєвої діяльності страшокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Голік О. Б. – Бердянський держ. педагогічний ун-т. – Бердянськ, 2007. – 20 с.
5. Жарков А. Д. Технология культурно-досуговой деятельности : [учебно-метод. пособие] / А. Д., Жарков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Профиздат, 2002. – 288 с.
6. Зимняя И. А. Педагогическая психология : [учебник для вузов] / И. А. Зимняя. – Изд. второе, доп., испр. и перераб. – М. : Издательская корпорация «Логос», 2000. – 384 с.
7. Ковшарова В. А. Клубоведение : [учебное пособие] / [под ред. В. А. Ковшарова]. – М. : Просвещение, 1972. – 318 с.
8. Пащенко С. Ю. Підготовка соціальних педагогів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнівської молоді: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 « Теорія і методика професійної освіти» / Пащенко С. Ю. – Київ, 2000. – 23. с.
9. Семашко О. М. Соціологія молоді. Проблеми соціалізації молоді засобами культури // Соціологія культури : [навч. посібник] // [За ред. О. М Семашко, В. М Пічі]. – К. : «Каравела», Львів : «Новий світ – 2000», 2002. – 334 с.
10. Федина Е. Н.Досуг в структуре образовательного пространства : Дис.... канд. социол. наук : 23.00.04. / Е. Н. Федина. – Саратов, 2000. – 175 с.
11. Ярцев А. А. Досуговая деятельность как фактор профессионального становлення будущего педагога : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук : 13.00.01. / А. А. Ярцев. – Нижний Новгород. – 2004. – 146 с.
Аннотация
Cтуденчество как субъект досуговой деятельности.
В статье раскрывается проблема студенческой молодежи как субъекта досуговой деятельности. Приведен краткий анализ различных подходов к определению понятия «студенчество». Выяснено особенности досуговой деятельности в студенческом возрасте.
Ключевые слова: досуговая деятельность, суб’єкт, объект, функция, студенчество, студенческая молодежь, самореализация.
Summary
Students as the Subject of Leisure Activities
The article reveals the problem of student youth as the subject of leisure activities. A brief analysis of different approaches to the definition of "students" is done. The features of leisure activities in student age have been determined.
Keywords: leisure activity, subject, object, function, students, student youth, self-realization.