УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОВИХОВНОЇ РОБОТИ ДЕВІАНТІВ У СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Самойлов А.М., аспірант кафедри педагогіки
Науковий керівник – доцент Холковська І.А.
Організація самоперевиховання і самовиправлення підлітків передбачає постановку цілей виправлення та перевиховання, оскільки процес саморуху до позитивної мети можливий тільки за умов самостійного формулювання досяжних перспектив.
У педагогіці самовиховання розглядається як діяльність, спрямована на зміну особистості в цілому або зміну окремих її сторін. Для того, щоб керувати самовихованням девіантних підлітків, потрібно чітко уявляти логіку, умови, етапи, а також методи самовдосконалення особистості [1].
Мета самовиховання важковиховуваних у соціально-виховному середовищі загальноосвітньої школи передбачає об'єднання різних видів діяльності, в які повинні включатися підлітки: навчально-пізнавальна, трудова, громадська, спортивно-масова та інші. Вони виступають основою реалізації ближніх, середніх і віддалених перспектив самовиховання.
Організація самовиховання педагогічно занедбаних підлітків є по суті первинною формою їх самовдосконалення. Разом з тим учителі силою особистого прикладу, безпосереднім впливом на неповнолітніх здатні і зобов'язані прямо впливати на процес самовиховання девіантних підлітків. Тому розглядати самовдосконалення як суто особистісне явище і керуватися цим принципом у його організації недоцільно і помилково. Водночас необхідно підкреслити, що не можна впадати також в іншу крайність, розглядаючи фактор самовиховання як результат суто колективних впливів і будуючи на цьому стратегію і тактику самовдосконалення підлітків. Самовиховання, виникнувши як соціально-психологічне явище, стає об'єктивною реальністю, яка потім впливає на особистість та її подальшу діяльність [2].
Важливим компонентом роботи, спрямованої на розвиток адекватного самопізнання педагогічно занедбаних підлітків, виступають знання з теорії самовиховання. Знання про джерела та шляхи формування морально-вольової саморегуляції особистості, закономірності її розвитку, допомагають підліткам усвідомити сутність вимог суспільства до молодого покоління, соціально-психологічний зміст свободи вчинків і діяльності. Вивчення психолого-педагогічних джерел та практичного педагогічного досвіду свідчить, що найбільш значущими у контексті перевиховання девіантних підлітків є проблеми: 1) набуття вмінь самовиховання волі, вольових якостей; 2) доцільного використання методів самовиховання; 3) оволодіння вміннями аутотренінгу; 4) дотримання етапів виконання програми самовиховання особистості [3,4,5,6].
Реалізація завдань процесу морально-правової підготовки підлітків до самовиховання (на рівні теорії) може бути забезпечена за таких умов: а) відповідність інформативного матеріалу віковим можливостям сприйняття підлітків; б) активна участь важковиховуваних в обговоренні морально-правових та соціально-психологічних проблем поведінки особистості в сучасних умовах життєдіяльності нашого суспільства; в) включення у зміст занять питань, пов’язаних зі значущими подіями життя шкільного колективу, суспільства, держави; г) використання під час бесід емоційно забарвлених прикладів (з літератури, кінопродукції, реального життя), здатних викликати емоційно-позитивні переживання особистості; д) поєднання наукових, емпіричних і логічних типів морально-правової доказовості при розкритті ідей і положень самовиховання; е) застосування не тільки словесних, але й технічних засобів впливу, що дозволяють використовувати під час обговорення морально-правових проблем відеофрагменти соціальної реклами, художніх фільмів, поетичної та музичної творчості; ж) підключення до просвітницької та виховної роботі ветеранів війни та праці, представників державних органів.
Активізація самопізнання і самовиховання девіантних підлітків потребує необхідних умов у суто зовнішньому плані, оскільки самовиховання особистості повинно бути предметно стимульоване. Досвід педагогічної практики школи дозволяє засвідчити позитивну функцію куточків самовиховання. В інформативних нотатках, бюлетенях, розміщених на стендах, коментарях до конкретних прикладів розкривається логіка роботи з самовиховання.
Функції осередку роботи з самовдосконалення в школі виконують так звані лабораторії з самовиховання, взаємодію з важкими учнями в яких беруть на себе вчителі трудового навчання, естетичного та фізичного виховання. Участь девіантних підлітків у роботі лабораторій з самовиховання сприяє вирішенню завдань профілактики поведінки, що відхиляється, оскільки змінюється вектор з безцільного, неорганізованого проведення підлітками часу на спілкування в соціально-виховному середовищі школи, збагаченому інформацією, позитивними стосунками.
Повчальними для підлітків стають прийоми самовпливу, що демонструються у діяльності лабораторій самовиховання: налаштування на виконання завдань з трудового (естетичного, фізичного) виховання; формулювання об’єктивної оцінки характеру діяльності і її результатів; тренування у покроковому виконанні дій; аналіз і обговорення проміжних ланок виконання завдання; виявлення рішучості у ситуаціях морального вибору; формулювання перспективних цілей і завдань; тренування у виявленні морально-вольових якостей (працелюбності, вимогливості до себе, наполегливості, стриманості, дисциплінованості тощо); вироблення життєвих планів (тактичних і стратегічних): не гаяти час марно; робити те, що хочеш, а не те, що трапиться; письмовий самозвіт щодо роботи з самовиховання.
Досвід виховно-профілактичної роботи показує, що успішне здійснення самовиховання в істотній мірі залежить від оволодіння підлітками його методами. Вони складають операціональний склад діяльності з самовиховання, що представляє собою комплекс навичок і вмінь, за допомогою яких підліток організовує свою поведінку і керує своїми почуттями.
Програма самовиховання, яка є умовою реалізації самовиховної роботи у контексті профілактики девіантної поведінки підлітків, потребує розвитку вмінь самоконтролю.
Самоконтроль у самовихованні девіантних підлітків має деякі особливості, оскільки покликаний виконувати профілактичну і корекційну функції. Його спрямування на реалізацію цілей морально-правового виховання обумовлює введення таких критеріїв перевірки: навчально-пізнавальний, трудовий, громадський. Таким чином, робота з самоконтролю охоплює більшість проблем важковиховуваних: пов'язаних з навчанням (списування, недбальство, симулювання), з працею (прагнення ухилитися від трудових завдань, прикинутися хворим тощо), зі спілкуванням у колективі (невиконання громадських доручень, грубощі, прояви агресії по відношенню до ровесників).
З метою формування у девіантних підлітків умінь самоконтролю застосовуються спеціальні вправи. Програвання ситуацій, актуальних для життя дітей підліткового віку, з життя реальних людей чи літературних героїв спонукають підлітків до вибору рішення, яке необхідно обгрунтувати, спираючись на морально-етичні норми поведінки.
Таким чином, організація самовиховної роботи девіантів є складовою частиною виховного процесу у середовищі загальноосвітньої школи, спрямованого на виявлення девіантних підлітків, діагностику причин відхилень у їх розвитку і поведінці, визначення своєрідності формування їх особисто¬сті і особливостей взаємин з однолітками і дорослими, на розробку загальнопедагогічних і спеціальних заходів з попередження негативних тенденцій у розвитку і формуванні особистості підлітка.
Забезпечення належних умов організації самовиховної роботи девіантів передбачає глибоке розуміння соціально-педагогічної суті поведінки, що відхиляється, врахування особливостей впливу факторів середо¬вища на особистість, вивчення специфіки міжособистісного спілкуван¬ня у групі однолітків.
Реалізація педагогічних умов організації самовиховної роботи девіантів буде сприяти забезпеченню якісної профілактики поведінки, що відхилюється від морально-правових норм.
Література:
1. Главацька О.Л. Основи самовиховання особистості: навчально-методичний посібник / О.Л. Главацька. - Тернопіль, 2008. - 206 с.
2. Калініченко А.Л. Самовиховання як фактор формування особистості. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія / А.Л. Калініченко. - Вінниця, 2000. - С. 68-73.
3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. - 2-ге вид., доповн. і переробл. - К. : Вища шк., 2005. – 341с.
4. Оржеховська В.М. Посібник з самовиховання: навч. посібник / В.М. Оржеховська, Т. В. Хілько, С. В. Кириленко ; Міністерство освіти України, Ін-т змісту і методів навчання. - Київ : ІЗМН, 1996. - 192 с.
5. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів / М.М. Фіцула. - Тернопіль, 1993. – 140 с.
6. Фіцула М.М. Відхилення у поведінці неповнолітніх: шляхи їх попередження та подолання: навчально-методичний посібник / М.М. Фіцула, І.І. Парфанович. - Тернопіль: «Навчальна книга - Богдан», 2008. - 432 с.