Шмулян Я. В., м. Вінниця, Україна
УДК 373.5.091.313:51
ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ
Постановка проблеми. Сучасна педагогічна наука знаходиться в процесі постійного розвитку: в міру зміни ролі людини в культурі, економіці й усіх сферах суспільних відносин змінюються і цілі, які ставить перед собою освіта, удосконалюються педагогічні методи, з'являються нові ідеї. Перед сучасною школою поряд із вимогами дати школяреві глибокі й міцні знання, стоїть завдання розвинути творчі здібності кожного учня, сформувати в нього такі вміння та навички, за допомогою яких він зможе самостійно опанувати нові знання. У зв'язку із цим у педагогічній практиці стало широко застосовуватися проблемне навчання.
Проблемне навчання спрямоване на активне одержання учнями знань, формування прийомів пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості, виховання соціально значимих рис особистості. Проблемне навчання засноване на конструюванні творчих навчальних задач, що стимулюють навчальний процес і підвищують загальну активність учнів. Воно формує пізнавальну спрямованість особистості, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів у процесі розв’язування задач.
Засноване на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють пізнавальний процес і підвищують загальну активність учнів, проблемне навчання формує пізнавальну активність учнів, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів, розвитку творчих здібностей.
Аналіз попередніх досліджень. Проблемне навчання школярів в основній школі на різних етапах уроку досліджували вчені – педагоги: П. В. Алексюк, А. Н. Брушлинський, В. Г. Гетта, І. А. Ільницька, І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, Н. М. Скаткін, Д. О. Тхоржевський.
На даний час розроблені методи проблемного навчання з різних шкільних предметів. Одні вчені вважають, що воно (проблемне навчання) є принципом дидактики (В.Т. Кудрявцев) [5, с. 12], другі вчені вважають його методом навчання (в.Оконь, А.Н. Брушлинський) [8, с. 205], треті - типом навчального процесу (П.В. Алексюк, М.І. Махмутов) [3, с. 34], четверті - психолого-педагогічною системою в організації навчально-пізнавального процесу (В.Н. Максимова) [7, с. 17], п’яті - особливим підходом до навчання, що виявляється насамперед у перетворюючому характері пізнавальної діяльності школярів при розв’язуванні задач (М.Н. Скаткін) [4, с. 77].
Оскільки вивчення математики передбачає розв’язування задач то вважаємо за доцільне використовувати методи проблемного навчання на уроках математики.
Мета статті. Проаналізувати внесок психологів і педагогів у розвиток проблемного навчання та можливості використання проблемних методів навчання на уроках математики в основній школі.
Виклад основного матеріалу. У даний час проблемне навчання є не стільки педагогічною технологією, скільки методикою або навіть підходом до навчання, і залежно від рівня тієї чи іншої своєї складової може служити різним цілям і застосовуватися в різних педагогічних технологіях.
Проблемне навчання має здійснюватись у такій послідовності: постановка проблемної задачі; організація проблемної ситуації; фор-мулювання проблеми; розв’язання; перевірка здобутих результатів; узагальнення, систематизація й закріплення.
Проблемне навчання слід розуміти як одну з головних систем в організації пізнання, яка в тісній єдності з пояснювально-ілюстративним навчанням забезпечує необхідний розвиваючий ефект при розв’язуванні задач [1, с. 6-7].
І.Я. Лернер пише: “Жоден з напрямків не може побудувати су-часного процесу навчання у завершеному вигляді, якщо ігноруються ідеї проблемного навчання” [2, с. 26].
І.Я. Лернер і М.Н. Скаткін, відомі ініціатори впровадження технологій проблемного навчання розглядали його у школах як таке, в ході якого учні систематично включаються в процес пошуку доказового розв’язання задачі, що є для них проблемною, завдяки чому вони навчаються самостійно здобувати знання, застосовувати раніше набуті, оволодівати досвідом творчої діяльності [4, с. 75].
Створення проблемних ситуацій є необхідною умовою організації процесу навчання, що сприяє розвитку продуктивного мислення дітей, їхніх творчих здібностей. Що ж включає в себе проблемна ситуація? Які її основні елементи? У ролі одного з головних компонентів проблемної ситуації психологи виділяють невідоме, яке розкривається в проблемній ситуації. «Відношення невідомого, заданого, шуканого до вихідних даних проблеми, – відмічав С. Л. Рубінштейн, – визначає напрямок розумового процесу. Єдність цього напряму обумовлює єдність розумового процесу, спрямованого на вирішення певної проблеми» [6, с. 53].
Навчальна проблемна задача викликає певний психологічний стан учня, який сприяє її розв’язанню. Причому, невідоме з відомим у навчальній проблемній задачі пов’язані так, що в ході її розв’язання учень повинен “відкрити для себе” нові знання або способи дії, які невидимою ниткою пов’язані з відомим і легко приєднуються до наявної в учня системи знань [1, с. 11].
М.І. Махмутов визначає навчальну проблему “як відображення логіко-психологічного протиріччя процесу засвоєння, яке визначає напрям розумового пошуку, спонукає інтерес до дослідження (пояс¬нення) сутності невідомого і веде до засвоєння нового поняття або нового способу дії при розв’язуванні задач” [3, с. 14; 128].
Проблемне навчання полягає в пошуковій діяльності учнів, яка починається з постановки питань, продовжуючись у розв’язанні проб-лемних задач, у проблемному викладі понять учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів. Такий вид навчання передбачає належний рівень підготовленості, зацікавленості учня в пошуку невідомого результату.
Саме поняття “проблемне навчання” вчені відносять до різних категорій, включаючи в нього різний зміст.
У вивчені математики вважаємо за доцільне виділити чотири рівні проблемного навчання. На кожному наступному рівні передбачається зростання пізнавальної самостійності учнів. Чотирьом рівням проблемного навчання відповідають чотири етапи просування учнів при розв’язуванні задач від репродуктивної діяльності до творчої.
Перший етап - виконання задач за зразком.
Другий етап - “співробітництво” учня з учителем під час роз-в’язування задач. Вчитель організовує активну діяльність учнів і в процесі цієї діяльності розвиває в них пізнавальну самостійність.
Третій етап – самостійна, постановка проблемних запитань, спрямованих на одержання розв’язку задачі.
Четвертий етап – самостійне розв’язання задачі різними способами. На цьому етапі найбільш повно виявляються пізнавальні здібності учнів, розвивається вміння самостійно “бачити” проблеми, формулювати й доводити їх, застосовувати знання на практиці при розв’язуванні задач.
Одним з відповідальних етапів проблемного навчання є створення проблемної ситуації. Від того, наскільки ефективно організований цей етап, залежить не тільки хід розв’язування проблемної задачі, а й результат засвоєння нових знань чи способів дії, результат впливу на розумовий розвиток учня [1, с. 28; 45].
Щоб відбулась проблемна ситуація, треба поставити перед учнями таку практичну задачу, під час виконання якої вони відкриють для себе нові знання або способи дії. Це найперша умова створення проблемної ситуації. Крім неї потрібно виконати ще ряд умов:
1. Проблемна задача створюється на основі проблемної ситуації, яка повинна ґрунтуватись на тих знаннях і вміннях, якими володіють учні, тобто, щоб зміст був доступний для них.
Проблема і задача - це різного роду знакові моделі проблемної ситуації. Тому будь-яка проблема містить сутнісні елементи проблемної ситуації, але не кожна проблемогенна ситуація ще є проблемою, вона нею повинна стати [8, с. 37].
Проблемна ситуація виникає на другому етапі розв’язання проблемної задачі. Пошук і відкриття невідомого в проблемній ситуації є лише одним з етапів розв’язання. Він починається з виникнення проблемної ситуації і завершується етапом розуміння нового принципу [9, с. 51].
2. Виконання проблемної задачі має викликати в учнів потребу в нових знаннях чи способах дії.
Спостереження показують, що без врахування інтересів і потреб учнів організовувати проблемне навчання неможливо. Навіть ідеальні проблемні задачі не створять проблемну ситуацію, якщо учень поставиться до них байдуже. Тому кожну заплановану проблемну задачу необхідно проаналізувати як з інформаційного, так і з мотиваційного боку [1, с. 29].
3. Проблемні задачі, які вчитель планує розв’язати на уроці, мають бути узагальнюючими.
Узагальнення - важливий принцип у визначенні послідовності проблемних ситуацій. Перехід від однієї проблемної ситуації до на¬ступної, яка містить нові знання чи спосіб дії, повинен передбачати забезпечення подальшого розвитку дій і мислення учня [3, с. 14].
4. Якщо формулювання проблемної задачі включає специфічну дію предмета - термінологію, потрібно переконатися, що учні правильно розуміють те чи інше поняття.
На одному з уроків алгебри у 7 класі діти розв’язували задачу, скільки потрібно взяти дерев’яних колодок, щоб виготовити 10 стільців, при заданій умові. Спочатку учні проаналізували, що стільці можуть бути різних конструкцій, але виявилося, що жодна з них не задовольняла поставленої вимоги. Це спричинило виникнення проблемності. Ніхто не залишився байдужим до цієї задачі. Практична необхідність, життєвість ситуації завжди захоплюють учнів.
Хоч і не всі вони змогли раціонально розв’язати задачу, але всі намагалися працювати.
Постійна постановка перед учнем проблемних ситуацій призводить до того, що він не хвилюється, знаючи що перед ним поставлена проблема, а прагне їх вирішити, тим самим ми виховуємо творчу особистість, завжди здатну до пошуку.
Висновки. Проблемне навчання на уроках математики вкрай необхідне, оскільки воно формує гармонійно розвинену творчу особистість, здатну логічно мислити, знаходити рішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати й накопичувати знання, здатну до високого самоаналізу, саморозвитку й самокорекції.
Література.
1. Тхоржевський Д.О., Гетта В.Г. Проблемне навчання на уроках праці / Д.О.Тхоржевський, В.Г.Гетта. - К.: Радянська школа, 1980. - 150 с.
2. Лернер И.Я. Проблемное обучение / И.Я. Лернер. - М.: Знание, 1974. - 149 с.
3. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе / М.И. Махмутов. - М.: Просвещение, 1977. - 240 с.
4. Скаткин М.Н. Методология и методика пед. исследований / М.Н. Скаткин. - М., 1986.- С.74-83.
5. Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение: истоки, сущности, переспективы / В.Т. Кудрявцев. - М.: Знание, 1991.- 79 (1) с.
6. Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования / С. Л. Ру-бинштейн. – М., 1958. – С. 53.
7. Максимова В.Н. Пізнавальна діяльність школярів. Проблемний підхід до навчання в школі / В.Н. Максимова.- Л., 1973.- 73 с.
8. Мочалова Н.М. Методы проблемного обучения и границы их применения / Н.М. Мочалова. - Казань, 1979.- 158 с.
9. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении / A.M. Матюшкин. - М., Педагогика. - 1972. - 168 с.
Анотація. В статті проаналізований внесок психологів і педагогів у розвиток проблемного навчання та можливості використання проблемних методів навчання на уроках математики в основній школі.
Ключові слова: Проблемні методи, проблемне навчання, основна школа, проблемна ситуація, проблемна задача.
Аннотация. В статье проанализирован вклад психологов и педагогов в развитие проблемного обучения и возможности использования проблемных методов обучения на уроках математики в основной школе.
Ключевые слова: Проблемные методы, проблемное обучение, основная школа, проблемная ситуация, проблемная задача.
Annotation. The article analyzed the contribution of psychologists and educators in the development of problem-based learning and the possibilities of using problem teaching methods for mathematics lessons in primary school.
Keywords: Problematic methods, problem teaching, primary school, problem situation, problem task.