І.В.Улиська, м. Вінниця, Україна
УДК: [159.947+17.022.1]:616-051
ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ ЯК ОДНА З ВАЖЛИВИХ МОРАЛЬНО-ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА
Постановка проблеми. Соціально-економічні та соціально-політичні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, обумовлюють виникнення нових вимог до діяльності фахівців медичної галузі, що виявляються у посиленні уваги не тільки до фахової компетентності лікарів, але й до професійно важливих якостей, які забезпечують ефективність дій медиків. Одним з головних завдань, що постають перед вищими медичними навчальними закладами, є формування та розвиток у студентів комплексу особистісних якостей, які забезпечують достатню вольову саморегуляцію та прийняття рішень в екстремальних ситуаціях, здатність брати на себе відповідальність за прийняті рішення, вміння передбачати результати своєї діяльності, здатність адекватно оцінювати власні професійні можливості, вміння швидко орієнтуватись у поставлених завданнях.
Аналіз психолого-педагогічних літературних джерел [1, 2, 4] дозволяє стверджувати, що саме студентський вік є найбільш сприятливим для формування професійно необхідних особистісних якостей, зокрема, морально-вольових: рішучість, наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність, ініціативність, самостійність, самовладання, сміливість. Особливого значення серед цих характеристик набуває така морально-вольова якість, як цілеспрямованість, визначення сутності якої є необхідною умовою правильного підходу до її формування в майбутніх медиків.
Аналіз попередніх досліджень. Вивченню сутності цілеспрямованості як однієї з важливих особистісних якостей особистості присвячена значна кількість психолого-педагогічних досліджень. Так, Н. П. Гуменюк та В. В. Клименко розглядають цілеспрямованість як мотиваційну властивість особистості, її спрямованість [2]. В дослідженнях Н. Д. Левітова, В. І. Селіванова, П. А. Рудика, Л. А. Шифмана, В. А. Іваннікова, Є. В. Ейдмана [1, 3, 4, 7] цілеспрямованість визначається як вольова риса характеру. Є. П. Ільїн вважає цілеспрямованість складною вольовою якістю, складовими елементами якої є терплячість, наполегливість та завзятість [4]. В. В. Нікандров, вивчаючи вольові якості особистості, розглядає цілеспрямованість з погляду просторового параметру, що полягає у спрямуванні вольової дії на самого суб’єкта [4]. В. К. Калін, поділивши вольові якості на базальні (первинні) та системні (вторинні), зазначає, що цілеспрямованість є вторинною вольовою якістю, що містить у собі функціональні прояви не тільки вольової сфери, а й інших сторін психіки [3]. Саме в цій якості, вважає дослідник, найбільш вираженою є особистісна саморегуляція діяльності індивіда. Дослідники Н. Г. Ничкало, І. Д. Бех, Є. В. Бондаревська, М. Й. Боришевський, І. А. Зязюн, А. Й. Капська, О. В. Олексюк, Г. М. Сагач у своїх працях, пов’язаних з питаннями цілеспрямованості особистості, акцентують увагу на значенні потреб, мотивів та інтересів у формуванні особистісних цілей [1, 3].
Мета статті: аналіз сутності цілеспрямованості як однієї з важливих морально-вольових якостей медичного працівника.
Виклад основного матеріалу. Успішність професійної діяльності майбутнього медичного працівника визначається не тільки рівнем його професійної компетентності, але й ступенем сформованості морально-вольових якостей, значне місце серед яких займає цілеспрямованість. В процесі навчально-виховної діяльності студента цілеспрямованість корелює з іншими морально-вольовими якостями залежно від обставин, в яких опиняється особистість Високий рівень розвитку цілеспрямованості забезпечує міцність усієї системи морально-вольових якостей, а недоліки в її розвитку порушують єдність їх структури.
Відомий дослідник А. Ц. Пуні, досліджуючи цілеспрямованість як одну з вольових якостей особистості, трактує її як усвідомлену поведінку людини, що спрямована на досягнення конкретної цілі та подолання труднощів і перешкод на шляху до реалізації мети; як вміння ставити перед собою цілі та різної складності завдання, діяти відповідно до власних моральних переконань; як певний прояв волі, що виявляється в чіткій і зрозумілій меті, цілеспрямованій діяльності та певних конкретних діях [4].
Н. П. Гуменюк і В. В. Клименко зазначають, що «цілеспрямованість особистості характеризується передбаченням у свідомості продукту своєї діяльності, на яку вона спрямована» [2, с. 267].
Близьке за змістом визначення знаходимо у Ю. А. Грабовського, який цілеспрямованість визначає як «усвідомлення найважливіших життєвих цілей, їх чітке і ясне уявлення, віра в ці цілі, вміння вникнути у їх сутність» [1, с. 112].
На думку Н. Д. Левітова, цілеспрямованість – це свідоме прагнення особистості до здійснення певної мети, яка може бути як близькою, так і віддаленою за часом, тобто перспективною. Дослідник вважає, що цілеспрямованість як якість майбутнього фахівця проявляється тільки в тому випадку, якщо студент захоплюється своєю справою, щиро зацікавлений нею, що виявляється в позитивних емоціях та прагненні займатися обраною діяльністю. Відсутність інтересу та захоплення відповідно пов’язана з відсутністю цілеспрямованості [4].
Поділяючи погляди Н. Д. Левітова, В. І. Жуковська розуміє цілеспрямованість як вміння особистості ставити перед собою як близькі, так і віддалені за часом цілі стосовно життя і діяльності та як здатність підпорядковувати цим цілям свою поведінку [4].
Є. П. Ільїн вважає, що основним критерієм для визначення цілеспрямованості як важливої якості особистості є постановка чіткої та ясної мети. Проте дослідник зауважує, що недостатньо лише усвідомлювати кінцевий результат своєї діяльності, необхідно вміти передбачати шляхи досягнення поставленої мети. Тобто цілеспрямована особистість завжди намагається знайти найбільш правильні способи і засоби досягнення мети та уявити собі весь шлях, який доведеться їй пройти, щоб втілити цю мету в життя. Таким чином, близька або віддалена за часом мета стає більш чіткою та зрозумілою, а сама особистість – більш рішучою, наполегливою та активною, її дії та вчинки стають організованими і усвідомленими, що проявляється у стійкості та витримці у подоланні перешкод, готовності і рішучості долати труднощі.
Крім того, як зазначає автор, цілеспрямованою вважається людина, яка здатна підпорядковувати всю свою діяльність та поведінку обраній меті і мати стійке прагнення реалізувати її в життя. Таке прагнення стимулює прояв якостей, що доповнюють цілеспрямованість – завзятість та наполегливість [4].
Особливою характеристикою цілеспрямованості є виникнення нестримного бажання досягати нових успіхів. Характер труднощів при досягненні мети та її віддаленість у часі мотивують прояв цілеспрямованості у таких якостях, як терплячість, завзятість і наполегливість [4].
І. Є. Каньковський розглядає цілеспрямованість як вольову якість особистості, що характеризується наявністю реальної та зрозумілої мети, здатністю концентруватися на цій меті, наполегливо і неухильно прагнути до її реалізації в життя, планомірно підпорядковувати їй свою поведінку та діяльність, а також діяльність оточуючих людей [5].
С. Д. Максименко вважає цілеспрямованість однією з найголовніших вольових якостей особистості, що виявляється в чіткому розумінні людиною поставлених перед нею завдань та необхідності їх вирішення, а також у здатності особистості спиратися у своїй діяльності на стійкі переконання та принципи, що є запорукою її сильної волі. Особистість, яка в процесі своєї життєдіяльності не сформувала власних сталих принципів та переконань, часто підпадає під вплив оточення та керується у своїй поведінці швидкоплинними раптовими бажаннями, що характеризує її як людину зі слабкою волею [3].
Д. М. Чижма розглядає цілеспрямованість з позиції вміння особистості керуватися у своїй діяльності цілями, що визначаються її потребами та переконаннями. Маючи чітку ціль, студент підпорядковує їй свою поведінку та діяльність, а також активізує власну активність протягом часу, необхідного для втілення задуманої справи у життя. Дослідник вважає, що саме потреби є основним джерелом цілеспрямованих дій і вчинків особистості, спонукальним інструментом її стійкої активності та виникнення інтересів, що втілюються в мотивах і цілях, у результаті чого людина здійснює низку послідовних дій, що ведуть до задоволення цих потреб. Тобто наявність потреб певним чином регулює поведінку і діяльність особистості, надаючи спрямованості її думкам, почуттям та волі. Наявність цілі виступає основним критерієм розвитку вольових якостей майбутнього фахівця та надає значення всім учинкам і діям, які він здійснює на шляху до її досягнення [8].
Дослідники Л. В. Помиткіна та Л. Е. Помиткіна трактують цілеспрямованість як позитивну вольову якість особистості, що виражається у наявності певної мети, прагненні до неї, пошуку альтернативних шляхів вирішення проблем у разі неможливості їх рішення звичними способами для досягнення поставленої цілі і, як результат, втілення запланованого в життя [6].
Н. І. Шилова розглядає цілеспрямованість як певну спрямованість до конкретної мети. Науковець зазначає, що «цілеспрямованість майбутнього фахівця досягається, перш за все, визначенням цілей, їх постановкою, вибором необхідних дій для реалізації цілей, а також кількістю докладених зусиль на випадок перешкод при досягненні обраної цілі» [8, с. 272]. Дослідник зауважує, що цілі можна умовно поділити на ближні, середні і дальні, проте саме дальні цілі є найбільш значущими як для особистості, так і для суспільства в цілому [9].
Р. Ф. Айзятулов, С. В. Центіло та Л. О. Гупало вважають цілеспрямованість однією з умов удосконалення якості підготовки фахівців, що отримують вищу медичну освіту, завдяки більш глибокому та повному оволодінню основними знаннями та практичними навичками, успішне засвоєння яких забезпечується шляхом організації навчальних та методичних заходів під час навчально-виховного процесу. В процесі вивчення медичних дисциплін студенти оволодівають навичками практичної діяльності лікаря, формують уміння успішно виконувати наукові експериментальні та дослідницькі роботи, розвивають здібності до наукового аналізу. Цілеспрямованість є однією з основних якостей, що забезпечує успішне виконання перелічених видів діяльності майбутнього фахівця. Тільки активна, творча і цілеспрямована особистість здатна повноцінно реалізувати себе як фахівця медичної галузі. Наполеглива, цілеспрямована, активна діяльність студентів під час навчання є джерелом успішного виконання поставлених завдань, що можуть виникнути в процесі здійснення професійних обов’язків практикуючого лікаря. Лише наполеглива і цілеспрямована праця, що спрямована на оволодіння професійними знаннями, навичками, уміннями, допоможе вирішувати найголовніше завдання лікаря – надання кваліфікованої медичної допомоги населенню [7].
Таким чином, здатність ставити перед собою чіткі цілі, планомірно втілювати їх у життя, підпорядковуючи їм особистісну поведінку, подолання перешкод та труднощів на шляху до досягнення головної цілі є показником сформованості такої морально-вольової якості, як цілеспрямованість, що обумовлює успішність діяльності майбутніх медичних працівників.
Висновки. Цілеспрямованість як одна з важливих морально-вольових якостей майбутніх медичних працівників визначається дослідниками досить широко, зокрема, як вольова якість особистості, що спрямована на досягнення конкретної мети та подолання труднощів і перешкод на шляху до реалізації цієї мети; як вміння ставити цілі і завдання та діяти відповідно до власних моральних переконань; як певний прояв волі, що виявляється в чіткій і зрозумілій меті, цілеспрямованій діяльності та конкретних діях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Грабовський Ю. А. Спортивний туризм : навчальний посібник / Ю. А. Грабовський, О. В. Скалій, Т. В. Скалій. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2009. – 304 с.
2. Гуменюк Н. П. Психология физического воспитания и спорта / Н. П. Гуменюк, В. В. Клименко. – Киев, 2008. – 394 с.
3. Загальна психологія: підручник / За заг. ред. академіка С.Д. Максименка. – Вінниця : Нова Книга, 2004. – 704 с.
4. Ильин Е. П. Психология воли / Е. П. Ильин. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2009. – 368 с.
5. Каньковський І. Є. Професійно необхідні якості інженера-педагога / І.Є. Каньковський // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. – 2012. – № 34-35. – С. 281-287.
6. Помиткіна Л. В. Розвиток особистісних якостей, необхідних для прийняття рішень майбутніми професіоналами / Л. В. Помиткіна, Л. Е. Помиткіна // АВІА-2013 : збірник ХI Міжнародної науково-технічній конференції, 21-23 травня 2013 року. – К., 2013. – Т. 6. – С. (40)25-(40)29.
7. Цілеспрямованість як один з чинників підвищення ефективності навчання студентів на циклі дерматовенерології / Р. Ф. Айзятулов, С. В. Центіло, Л. О. Гупало та ін. // Журн. дерматовенерології та косметології ім. М.О.Торсуєва. – 2013. - №1/2. – С. 159-162.
8. Чижма Д. М. Психологічні особливості мотивації досягнення та цілеспрямованості як структурних компонентів особистісної саморегуляції / Д. М. Чижма // Освіта регіону. – 2010. – №1. – С.128-132.
9. Шилова Н. І. Формування спрямованості особистості до поставлених цілей (на матеріалі туристичної діяльності) / Н.І. Шилова // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. – 2014. – № 2.13. – С. 269-273.
Анотація. У статті проаналізовано сутність поняття «цілеспрямованість особистості». Розглянуто підходи дослідників до розуміння цілеспрямованості як однієї з важливих морально-вольових якостей майбутніх медичних працівників.
Ключові слова: цілеспрямованість, особистість, морально-вольові якості.
Аннотация. В статье проанализирована сущность понятия «целенаправленность личности». Рассмотрены подходы исследователей к пониманию целенаправленности как одного из важных морально-волевых качеств будущих медицинских работников.
Ключевые слова: целенаправленность, личность, морально-волевые качества.

Annotation. In the article the author analyzes the essence of the concept of «purposeful personality» and approaches to understanding the ideas of researchers as one of the important moral and volitional qualities of future health professionals.
Key words: purposefulness, personality, moral and volitional qualities.