УДК 373.2/. 5. 016:51(477) Д.О. Тютюнник, Л. М. Дерепащук м.Вінниця, Україна
ПРОЕКТ «МАТЕМАТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ:ВІД ДОШКІЛЬНИКА ДО КОМПЕТЕНТНОГО ВИПУСКНИКА»
Постановка проблеми. На даний час поширена дослідницько-проектна діяльність, за допомогою якої можна дослідити актуальні питання та проблеми. Проектування може стати засобом соціального й інтелектуально-творчого саморозвитку всіх суб’єктів освіти (учнів, учителів, батьків), а в більш вузькому розумінні — засобом розвитку проектних здібностей. Робота над проблемною темою викликала необхідність вивчення національного й міжнародного передового досвіду, створення матеріально-технічної бази (комп’ютерні класи, підключення до мережі Інтернет тощо), загального оновлення змісту освіти. Актуальною в наш час є проблема зниження зацікавленності учнів до вивчення математики, що спостерігається як на уроках математики, так і на заняттях у вищих навчальних закладах (ВНЗ).
Аналіз попередніх досліджень. Проблемою навчання студентів, учнів на основі використання методу проектів займались американські педагоги-дослідники: Є. Пархерст («Дальтон-план»), Дж. Дьюї, У. Кілпатрік («метод проектів»), російський педагог – С. Шацький. Сприяли відродженню методу проектів дослідження І. Чечель, Т. Новікова, Є. Полат, Н. Морзе, І. Бруснікіна, С. Сисоєва, в освітянській галузі «Технологія» – О. Коберник, А. Терещук, С. Дятлов, В. Мельников, П. Петряков, В. Сидоренко та ін [3, с.27-28].
Мета статті. Проаналізувати особливості навчання математики в загальноосвітніх школах (ЗОШ), розробити проект на тему «Математична освіта в Україні: від дошкільника до компетентного випускника».
Виклад основного матеріалу. Проектно-дослідна діяльність – діяльність з проектування власного дослідження, що припускає виділення цілей і завдань, виділення принципів відбору методик, планування перебігу дослідження, визначення очікуваних результатів, оцінка реалізації дослідження, визначення необхідних ресурсів та організаційною рамкою дослідження [1, с.201].
Є. Полат, М. Кадемія зазначають, що для успішної реалізації проекту потрібні такі умови:
• наявність значущої у творчому, дослідницькому плані проблеми;
• уміння вчителя ставити ключові та тематичні запитання;
• практична значущість очікуваних результатів (публікація, постер, альманах тощо);
• самостійна робота учнів на уроці або поза уроком;
• структурування змістовної частини проекту (етапи, завдання, розподіл ролей тощо);
• використання дослідницьких методів;
• застосування комп’ютерних технологій (для пошуку інформації, спілкування з іншими учасниками проекту, створення кінцевого продукту проекту) [3;4].
Розглянемо етапи роботи над проектом «Математична освіта в Україні: від дошкільника до компетентного випускника»:
1. Підготовчий
Мета : з’ясувати статистику і причини зниження зацікавленості учнів до вивчення математики.
Керівник проекту: Шевченко Людмила Станіславівна,
Робоча група: Дерепащук Людмила Михайлівна, Тютюнник Діана Олегівна
2. Плануючий
Джерела інформації: навчальні підручники з математики, алгебри, геометрії та навчальні програми (1980-2015рр.)
Спосіб збору і аналізу інформації: опрацювання, порівняння і аналіз джерел інформації.
3. Дослідницький
Опрацювання джерел інформації, інтерв’ю з вчителями математики та викладачами інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
4. Формувальний
Аналіз інформації, оформлення таблиць.
5. Захист проекту
Підготовка доповіді: Усний звіт з мультимедійною презентацією
6. Оцінка результатів і процесу проектної діяльності
За класифікацією, запропонованою в посібнику Є. Полат, М. Бухаркіної та ін.[4], даний проект є:
1. За змістом проекту: міжпредметний;
2. За методом, домінуючим в проекті: дослідницький;
3. За характером координування проекту: з явною координацією;
4. За включеністю проекту у навчальні плани: поточний;
5. За характером контактів: регіональний;
6. За терміном виконання проекту: короткостроковий;
7. За кількістю учасників проекту: груповий.
Розглянувши програми з математики впродовж останніх 20-ти років в школах України навчання математики відбувалося за програмами, затвердженими:
- у 1987 році Міністерством освіти СРСР;
- у 1991 році Міністерством народної освіти УРСР;
- у 1996 році Міністерством освіти України;
- у 2001-наші часи Міністерством освіти і науки України.
Програма 1987р. складалася з таких розділів:
- Розділ «Вимоги до математичної підготовки учнів» визначав рівень та об’єм вмінь та навичок, які є обов’язковими для оволодіння учнями.
- У розділі «Зміст навчання» задавався перелік та об’єм матеріалу, обов’язкового для вивчення в школі.
- «Тематичне планування» — можлива послідовність матеріалу курсу з розподілом по класам та вказівкою приблизної кількості годин, що відводиться на вивчення теми.
- Рекомендації для здійснення міжпредметних зв’язків.
-Критерії оцінки знань та вмінь учнів по п’ятибальній системі оцінювання знань учнів з математики.
- Список літератури для вчителя.
Періодичність затвердження нових програм – 5 років. В 1991 році затверджено нову перехідну програму з математики для 5-11 класів загальноосвітньої школи («Інформаційний збірник Міністерства народної освіти УРСР”,№15, 1990р.). Вона розрахована на базисний навчальний план (з розрахунку 5 годин в тиждень) і за структурою та обсягом тем аналогічна попередній. Ця програма орієнтує на умови диференційованого навчання. Питання необов’язкові для вивчення взято в квадратні дужки.
У старших класах при профільній диференціації пропонуються програми з математики для 10-11 класів двох курсів: А і Б ( «Інформаційний збірник Міністерства народної освіти УРСР», №15, 1990р.).
Курс А – інтегрований, розрахований на 204 години. Може вивчатися протягом двох років (по 3 год на тиждень) або протягом 1,5 років (по 4 год на тиждень). Призначений для учнів, математика для яких – елемент загальної освіти.
Курс Б розрахований для учнів, які обрали для себе ті галузі діяльності, де математика відіграє важливу роль. Цей курс рекомендувалось використовувати у ліцеях, у спеціалізованих та профільних школах технічного, природничого та інших напрямків.
Для шкіл (класів) поглибленого вивчення математики з тією ж періодичністю затверджувалися програми з математики (1987р., 1991р. і т.д.)
Поглиблення курсу математики досягається за допомогою включення в програму додаткового матеріалу, що доповнює шкільний курс математики та підвищує вимоги до рівня засвоєння матеріалу загальноосвітніх шкіл.
Програма з математики для загальноосвітніх шкіл 1996 року відрізняється від попередніх програм за своєю структурою. Вона, як і решта, містить пояснювальну записку та зміст навчання з тематичним плануванням. Але тематичне планування, крім поділу на класи містить ще й рекомендації в плануванні навчання за окремими існуючими підручниками. Дана програма уже не містила вказівок щодо здійснення міжпредметних зв’язків та критеріїв оцінювання знань та вмінь учнів.
У 1999 році затверджено програми з математики для 5-11 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій фізико-математичного, природничо-наукового, економічного, гуманітарного профілів. Дана програма за своєю структурою аналогічні програмам 1991р. Ці програми відрізняються між собою за структурою тематичного планування та змістом навчання. Так у програмах для ЗОШ у 10-11 класів передбачено вивчення алгебри та початків аналізу і геометрії, а у програмах для ліцеїв та гімназій з поглибленим вивченням математики протягом двох років – геометрії, алгебри та математичного аналізу окремо. У ліцеях та гімназіях гуманітарного та економічного напрямку програма передбачає вивчення математики без традиційного членування на алгебру з початками аналізу та геометрію. Кількість годин, відведена на їх вивчення подано у таблиці 1.
В зв’язку з реформуванням освіти у 2001 році до навчальних програм з математики внесено зміни. Затверджено нові програми 2001 року. Автори програм - В. Бевз, А. Мерзляк, З. Слєпкань. На вивчення математики в 5 класі замість 152 год стало 140 год (було 4,5 год на тиждень, а стало 4 год).
У розділі «Зміст навчального матеріалу» питання, які є необов’язковими для вивчення, подано в квадратних дужках. Крім того, даний розділ подано у вигляді таблиці, де в першому стовпчику зазначені розділи програми, основна мета, а в другому – основні вимоги до вмінь та знань учнів.
Після того, як з 2002 року розпочато експеримент профільного навчання в старшій школі, програми з математики знову набули змін. Зокрема, розроблені і затверджені програми з математики для шкіл, класів гуманітарного, економічного та прикладного профілів. Крім того, затверджена програма поглибленого вивчення математики в 10-11 класах, програми курсів за вибором та факультативних курсів для підвищення рівня математичної підготовки учнів.
Таблиця 1.



Програма з математики для 10-11 класів гуманітарного профілю (М. Бурда, Ю. Мальований), на відміну від програми 1999 року, за структурою змісту основного матеріалу стала аналогічна програмі 2001 року для загальноосвітньої школи. Крім того змінилася кількість годин, відведена для вивчення (замість 102 год в 10 класі та 102 год в 11 класі на вивчення математики, як єдиного курсу, відводиться 105 год в 10 класі та 105 год в 11 класі).
Програми для шкіл, класів економічного профілю (М. Вайнтрауб, І. Стрельченко, О. Стрельченко) структуровано за класами (10 та 11) та темами загального курсу математики. До кожної теми додаються основна мета вивчення даної теми та основні вимоги.
Програма з математики для профільних класів прикладного напрямку (Я. Бродський, О. Павлов, А. Сліпенько, О. Афанасьєва) за структурою аналогічна попередній, але в неї ще внесено орієнтовані тематичні плани з алгебри та початків аналізу і геометрії для 10-х та 11-х класів.
Зміни у кількості годин, відведених для вивчення курсу математики в класах різних профілів можна прослідкувати, користуючись таблицями 1 і 2. У таблиці 2 наведено кількість годин, відведених на вивчення математики у програмах 2002року.
Таблиця 2.



Якщо прослідкувати зміну змісту програм з математики за останні 20 років, то в курсі 6-го класу в програмах з математики 1991, 1996, 2001 років з’являються теми «Подільність чисел» та «Геометричні фігури», чого раніше не було.
Наближені обчислення та числові нерівності за програмами 1987р. вивчалися в курсі 7 класу. У програмах 1991, 1996 років дані теми почали вивчатися в курсі 8 класу, а з 2001 року вивчаються в курсі 9 класу. Арифметична та геометрична прогресії, які за програмами 1987 року вивчалися в курсі 7 класу за рештою програм вивчаються в 9 класі.
Що стосується геометрії, то вектори на площині за програмою 1987 року вивчалися в курсі геометрії 8 класу, а за програмами 1991, 1996 років – в 9 класі. За програмою 2001 року вектори знову почали вивчати в курсі 8 класу, а в курсі 9 класу з’явилася тема «Початкові відомості стереометрії».
За програмами з математики 1996, 2001 років в курсі алгебри та початків аналізу в 11 класі вивчається тема «Границя і неперервність функції», чого раніше не було. Тема «Похідна та її застосування» за програмами 1987, 1991 років вивчалася в 10 класі. Починаючи з 1996 року похідна та її застосування вивчаються в 11 класі.
Поняття степеневої, показникової та логарифмічних функцій вивчалися в курсі 11 класу. З 1996 року у програмах з математики для загальноосвітніх шкіл в курсі алгебри та початків аналізу степенева функція, показникова та логарифмічна функції стали вивчатися в 10 класі. Це пов’язано з тим, що програми 1996, 2001 років містять в курсі алгебри та початків аналізу 11 класу такі теми: елементи комбінаторики, елементи теорії ймовірностей, вступ до статистики, комплексні числа.
Курс геометрії 11 класу за програмою 1987 року включає рухи тіл в просторі, як окремий розділ. За програмами 1991, 1996, 2001 років даний матеріал вивчається в курсі 10 класу в темі «Вектори».
Тобто бачимо, що значних змін в тематиці протягом останніх 20 років немає. Деякі теми переміщенні для вивчення в інший клас, н-д «маштабування», а лиш декілька почали вивчатись, які не вивчались 20 років тому, н-д «Границя і неперервність функції». А от сам факт збільшення навантаження і зменшення годин є одним із вагомих аргументів зниження зацікавленності учнів у вивченні математики.
Опрацювавши низку підручників, спостерігаєтьсяте, що підручники 80-их та 90-их років містять значно менше теоретичного матеріалу, але матеріал більш зорієнтований на застосування вивченої теми. Н-д, у підручнику Алгебра 7 класу 1985 року (Ю. Макаричев та ін) тема «Степінь з цілим показником» починається із прикладу маси Сонця (1,985 * 10-24)г).
Опитування, проведене серед викладачів Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та вчителів математики загальноосвітніх шкіл показало, що важливими причинами зниження зацікавленості учнів до математики є:
• значне збільшення матеріалу як з математики, так і з інших предметів;
• зменшення кількості годин на вивчення математики;
• зниження мотивації навчання у майбутніх вчителів та викладачів математики;
• використання учнями при підготовці до уроків інформаційних технологій, а не друкованих підручників.
Висновки. Проектна діяльність дозволяє значно підвищити якість цієї діяльності, рівень освіти та інформаційну культуру учнів і студентів. Використання проектної діяльності сприяє формуванню пізнавального інтересу до науки, самостійної роботи з інформацією.

Література
1. Гуревич Р. С. Інноваційні технології навчання: інноваційних підхід: навчальний посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Л. С. Шевченко і за ред. Гуревича Р. С. – Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2012. –348 с.
2. Гуревич Р. С. Навчання у телекомунікаційних освітніх проектах (з досвіду роботи) / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Л. С. Шевченко. – Вінниця : «Ландо», 2007. –138 с.
3. Кадемія М. Ю. Інноваційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: навчальний посібник/ М. Ю. Кадемія, Л. В. Кушак, Л. С. Шевченко. – Вінниця : Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2012. –222 с.
4. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: учебное пособие для студентов педагогических вузов и системы повышения квалификации педагогических кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров; Под. Ред. Е. С. Полат. – 2-ое изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 272 с.
5. Терещук А. І. Методика організації проектної діяльності старшокласників з технологій : метод. посіб. для вчителів, навч. прогр., варіат. модулі / А. І. Терещук, С. М. Дятленко. – К. : Літера ЛТД, 2010. – 128 с.

Анотація. Проектно-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу.
Ключові слова: проект, проектна діяльність, математична освіта, навчальна програма з математики, профільна диференціація.

Аннотация. Проектно-исследовательская деятельность студентов является одним из важнейших средств повышения качества подготовки и воспитания специалистов с высшим образованием, способных творчески применять в практической деятельности новейшие достижения научно-технического прогресса.
Ключевые слова: проект, проектная деятельность, математическое образование, учебная программа по математике, профильная дифференциация.

Summary. Design and research activity of students is one of the most important means of improving the quality of education and training specialists with higher education that can creatively apply in practice the latest achievements of scientific and technological progress.
Key words: project, project activity, mathematical education, curriculum in math, profile differentiation