О.В. Гладун, м. Вінниця, Україна
УДК 37.091.312:37.032:37.011.32-052
ПІДЛІТОК З НИЗЬКИМ СТАТУСОМ І АУТСАЙДЕР: ДЕЯКІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЯВИЩ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У ІЄРАРХІЇ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ
Постановка проблеми. Сучасний розвиток України характеризується стрімкими змінами усіх сфер життя та підштовхує до змін кожного громадянина, як складову держави. Пріоритетним у становленні громадянської позиції, соціальної активності та розвитку впевненості є підлітковий вік. У свою чергу, найважливішою проблемою даного етапу життя є спілкування з однолітками в колективі. Стосунки з друзями, однокласниками, товаришами визначають поведінку підлітка, сферу його діяльності, коло обов’язків, структуру системи цінностей, формують залежність від одних та вплив на інших однолітків. Підлітковий вік – це час глобального розвитку особистісних якостей і соціальних установок. Для кожного підлітка важливо досягнути та утримувати високий статус у ієрархії стосунків у колективі, набути лідерського потенціалу. Однак не кожен підліток через певні індивідуальні особливості має можливість стати лідером або мати високий статус у групі. Наявність в учнівському колективі підліткового віку школярів із статусом, що має негативне забарвлення викривляє ієрархію стосунків даного колективу та становить загрозу для подальшого розвитку учня, котрий є носієм низького статусу, його соціалізації, адаптації до умов навколишнього середовища. Набутий у школі досвід спілкування з однолітками є передумовою успішної реалізації молоді у майбутньому.
При аналізі наукових джерел, предметом розгляду яких є проблематика стосунків у колективі, зокрема підлітковому, зустрічаємо поняття низького статусу і аутсайдерства, що мають деякі спільні особливості. Хоча явище низького статусу у педагогіці та психології не є привілейованим, проте деякі дослідники (О. Вознесенська, Г. Єльнікова,  Д. Павлін) відносять його до синонімічного ряду поняття «аутсайдер». Вбачаємо потребу у розмежуванні даних явищ, оскільки їх змістова насиченість та етимологія має різне забарвлення, а синонімічність даних понять теж суперечлива.
Аналіз попередніх досліджень. При вивченні наукової літератури, що описує учнівський колектив як своєрідне стратифікаційне утворення з власною системою ієрархічних зв’язків, стає зрозумілим, що, як і інші соціальні утворення, клас також не може існувати в умовах однакового рівня статусу  і престижу усіх його членів.
Перед кожним підлітком неодмінно постає проблема персонального морального вибору власної позиції, власних життєвих цінностей, власного способу життя. Це, безумовно, є основою майбутнього для зрілої особистості. Зважаючи на те, що низький статус у дорослому житті може призвести до появи соціально загострених конфліктів або ж ігнорування особистості, як складової суспільства, у підлітковому віці є найбільша ймовірність появи у класі учнів із низьким статусом та аутсайдерів.
Вплив колективної думки на формування статусності учнів вивчали провідні українські педагоги: С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський. Очевидно, що ХХІ століття – період особливо тісного взаємозв’язку людини й суспільства. Відтак, колектив, при можливій зміні кожної із його складових, варто використовувати як групу цілеспрямованої соціалізації учнів.
Відтак стосунки у колективі та їх вплив на особистість окремих учнів стали предметом досліджень таких вітчизняних та зарубіжних вчених: О. Вознесенської, К. Дубовської, Г. Єльнікової, Т. Окушко, Г. Костюка, М. Кравцової, Р. Кричевського, Л. Куликової, Д. Павлін, А. Сіляєвої. Аналіз психолого-педагогічної літератури виявляє функціонування двох явищ, що одночасно позначають негативне забарвлення позицій деяких учнів у класі, їх ігнорування однолітками, – явища аутсайдерства та низького статусу. Вбачаємо необхідність зауважити, що у зарубіжній психолого-педагогічній думці для означення сукупної характеристики учнів із низьким рівнем міжособистісних стосунків в групі та іншими негативно забарвленими показниками використовують лише поняття «аутсайдер» (М. Гладуелл, М. Газанніга,    А. Уейц). Дане поняття використовують у всіх сферах діяльності на позначення відставання об’єкта чи суб’єкта від норм, правил, виробництва, більшості тощо. Деякі вітчизняні вчені розширюють синонімічний ряд для характеристики таких учнів, вживаючи словосполучення «з низьким статусом». М. Кравцова при аналізі поняття низького статусу підкреслила, що найчастіше жертвами знущань стають діти, що вирізняються з оточення завдяки незвичайній зовнішності, спокійному характеру, невмінню за себе відповісти і захистити себе.
Прийнято вважати, що для особистості із низьким статусом характерні такі риси: невпевненість, низька самооцінка, тривожність. Часто такі учні, прагнучи опинитись у центрі уваги і відчуваючи потребу у спілкуванні, ставлять перед собою складні завдання, обирають непритаманну для них поведінку, що робить їх об’єктом глузувань.
О. Видра наголошує на зміні для підлітків особливостей навчального процесу: вибір таких способів навчання, які роблять особистість незалежною, дорослою; виникнення нових мотивів учіння (освіченість, прагнення до самовдосконалення, працевлаштування); знання дозволяють досягти певного статусу серед однолітків; оцінення рівня знань є суттєвою ознакою статусності.
На разі не відрізняють поняття «аутсайдер» та «індивід з низьким статусом», вбачаючи в останньому результат постійного функціонування та одну з негативних рис попереднього або відносять до ряду синонімів. Проте, проаналізувавши деяку наукову, зокрема енциклопедичну та словникову літературу, що тлумачить явища аутсайдерства та статусу (низького), погляди деяких вчених, можемо виділити істотні особливості, що відрізняють дані поняття.
Мета статті – показати специфічні особливості явищ низького статусу та аутсайдерства та їх істотні відмінності.
Виклад основного матеріалу. У підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу і зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Л. Божович характеризує підлітковий вік як «період усвідомлення свого соціального «Я» та виникнення на цій основі внутрішньої позиції, тобто певного цілісного ставлення до оточуючого і самого себе, що породжує відповідні потреби і прагнення, на основі задоволення яких виникають нові, часто суперечливі із загальноприйнятими нормами  [1, с. 227].
Загострена увага до власних недоліків зберігається упродовж підліткового віку. Для підлітків визначальними виступають товариські якості – взаємоповага, взаємодопомога, вірність, чесність, щирість, чуйність, уміння зберігати таємниці, великого значення набуває зовнішня привабливість, фізична витримка. Інакше кажучи, учень, котрий відчуває дефіцит тих чи інших якостей, невідповідність вимогам учнівського колективу, знижену динаміку розвитку дружніх стосунків з однолітками або її відсутність, набуває негативного статусу серед учнів. Статус у колективі є визначальним у ставленні учня до навчально-виховного процесу, колективу педагогів, інших учнів, позашкільного процесу.
У підлітковому віці найбільш помітний поділ учнів на лідерів та, як прийнято називати у психолого-педагогічній літературі, дітей протилежного складу – аутсайдерів. Життєва позиція останніх обумовлює негативний розвиток особистості. Тому дослідження проблематики стосунків учень-лідер, учень-аутсайдер є необхідним аспектом у вивченні діяльності та розвитку класного колективу вцілому та кожного учня зокрема.
Аутсайдер – людина, котра потрапила у «глухий кут»; не має можливостей для самореалізації; людина, ізольована від якого-небудь середовища, товариства, групи, невизнана ким-небудь, чим-небудь [2, с. 47].
За словником Г. Коджаспірової, аутсайдер (з англ. outsider – стороння людина) – невдаха, людина, яка не знайшла свого місця у суспільстві, вираження власного «Я», власних бажань і проявів волі [3, с. 24].
Аутсайдер потрібен для самоствердження інших членів групи (колективу), є проекцією усього групового негативу; підтримує баланс «екосистеми» колективу. Член групи, що знаходиться на периферії, займає останнє місце в команді [5].
О. Вознесенська та Д. Павлін припускають необхідність ролі аутсайдера у колективі для самоствердження інших членів групи, для підтримки на високому рівні їхньої самооцінки. Якщо ця ніша пустує, учні не мають змоги виграшного порівняння себе з кимось менш гідним. Аутсайдер, що має виражені негативні якості, є зручним виправданням для всіх, хто також не позбавлений подібних рис. Своєю явною, або, частіше, штучно акцентованою ущербністю, він фокусує на собі проекцію усього групового «негативу». Людина подібного роду є необхідним елементом балансу всієї соціально-психологічної «екосистеми».
Проте з іншого боку, наявність аутсайдера у колективі, як і учня з низьким статусом, свідчить про  дисфункціональність групи, порушення гармонійності стосунків. Симптом аутсайдера – це симптом не окремого підлітка, а згубний стан усього класу. Саме тому динамічні процеси варто спрямовувати  на формування сприятливого соціально-психологічного клімату у класі.
Дослідниця Г. Єльнікова у статті «Соціальне аутсайдерство молоді: проблеми діагностики і регулювання» підкреслює важливість для підлітка займати місце у класному колективі, яке б відповідало його вимогам (стати лідером, користуватись недоторканістю, авторитетом тощо).
Вперше поняття статусний набір індивіда у середині ХХ століття ввів американський соціолог Р. Мертон. За його тлумаченням поняття означало сукупність всіх статусів, що належать одному індивіду.
А. Кравченко, аналізуючи різні підходи до визначення поняття «статусу», сформував модель, яка його описує: назва статусу (складається зазвичай з одного слова: чоловік, підліток), визначення статусу (означає сутність статусу і місце в групі або суспільстві), зміст статусу (визначає коло функцій, притаманних особі), ранг статусу (високий, середній, низький) [4, с. 261]. Тобто, при визначенні статусу підлітка у класі формулюємо: підліток/учень/участь у навчально-виховному (позашкільному) процесі/низький.
А. Кравченко вважає, що статусна несумісність виступає причиною особистої незадоволеності і соціальної напруги. Людина відчуває дисгармонію, пригніченість, розчарування у собі. Статусна несумісність служить причиною особистої драми і призводить до серйозних збоїв у громадському механізмі [4, с. 365].
Соціологи, крім явища статусної несумісності вивчають протилежне йому – статусну сумісність, за якого одна і та ж особа у різних колективах (групових ієрархіях) займає приблизно однакові ранги. На нашу думку, підліток із низьким статусом, на відміну від аутсайдера, може мати негативний статус в учнівському колективі, та у позашкіллі і з іншим колом друзів виявлятиме себе повноправним учасником групи, отже з високим чи середнім рівнем статусу.
На думку Г. Костюка, так звані «підлітки із низьким статусом» мають характерну особливість: ізольованість підлітка в класі може бути не лише причиною, але і наслідком того, що він є поза колективом, нехтує або змушений нехтувати його цілі, інтереси та норми поведінки. Разом з тим і колектив нехтує підлітком, що проявляється у формі зневаги, байдужості тощо.
Пропонуємо до розгляду наступну оцінку рис підлітка із низьким статусом та аутсайдера.





Висновки. Індивідуальність учня виявляється через стосунки з учнівським колективом у період підліткового віку. Положення підлітка в системі особистих взаємин із колективом учнів залежить від низки чинників, серед яких визначальними є структура особистості підлітка і характерні особливості класу. Аналіз наукової літератури показав, що у структурі класу функціонують учні із лідерськими якостями, учні аутсайдери, учні із високим, середнім та низьким рівнем статусу.
Поняття низького статусу учня не є синонімом до аутсайдерства, хоча має низку спільних рис з останнім. За умови ігнорування таких підлітків педагогами, рівень негативного впливу на майбутнє особистості непередбачувано високий.
Дослідження явища низького статусу та його побутування у колективі підлітків потребує детальнішого вивчення.  Оскільки, низький статус учня є швидше синонімом до «біла ворона», – особи, котра не виявлятиме тісних комунікативних зв’язків із підлітковим колективом через відсутність уваги від нього.  Проте це не є ознакою того, що підліток із негативним забарвленням статусу у класі є порушником дисципліни, відстає у навчанні, має низьку результативність у інших розумово-фізичних навантаженнях.
Анотація. У статті розглянено беззаперечний вплив колективу підлітків на формування особистості учня. Визначено особливості функціонування явища низького статусу та аутсайдерства, їх спільні та відмінні риси. Доведено, що поняття «аутсайдер» та «учень із низьким статусом» є різними, однак взаємозалежними елементами у характеристиці структури ієрархії стосунків класу. Це зумовлює потребу у детальному вивченні підлітка аутсайдера та підлітка із низьким статусом у колективі.
Ключові слова: підліток, колектив, статус, низький статус, аутсайдер.
О.В. Гладун г. Винница, Украина
Подросток с низким статусом и аутсайдер: некоторые особенности характеристики явлений и их значимость для иерархии ученического коллектива.
Аннотация. Статья рассматривает беспрекословное влияние коллектива подростков на формирование личности ученика. Определено особенности функционирования явления низкого статуса и аутсайдерства, их общие характеристики и отличия. Доказано, что понятия «аутсайдер» и «ученик с низким статусом» разные, но взаимосвязанные элементы в структуре иерархии отношений в ученическом классе. Это предопределяет необходимость детального изучения подростка с низким статусом в классном коллективе и подростка аутсайдера.
Ключевые слова: подросток, коллектив, статус, низкий статус, аутсайдер.
O. Gladun, Vinnitsia, Ukraine
Teenager with low status and  outsider: some of features events, their relevance for the hierarchy of student team.
Annotation. The article examines the impact of the teenager’s collective to the formation of the student's personality. Defined the features of the low status and outsider, their common features and differences. Proved that the concepts “outsider” and “student with low status” are  different but interconnected in the hierarchy of relations. It needs to study in detail the identity of a teenager with a low status and teen outsider.
Keywords: teenager, collective, student group, status, low status, outsider.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Божович Л. Проблемы формирования  личности / Л. Божович / М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997г. – 352 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад.і гол. ред. В. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.
3. Коджаспирова Г. Словарь по педагогике / Г. Коджаспирова,        А. Коджаспиров. – М.: ИКЦ «МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2005. – С. 24.  
4. Кравченко А. Соціологія: Загальний курс: Навчальний посібник для вузів. – М.: ПЕРСЕ; Логос, 2002. – 640 с.
5. Толковый словарь иностранных слов Л.П. Крысина. – М.: Русский язик, 1998.
6. Шкаратан О. Социология неравенства. Теория и реальность. Социальные статусы и роли / О. Шкаратан // Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». – М.: Изд.дом Высшей школы экономики, 2012. –      526 с.  
7. Яньшин П. Дослідження емоційного стану групи: метод взаємного колірного оцінювання // П. Яньшин // «Питання психології», 2000. – №. 3. – С. 128 – 138.